↑ Вгору

Реферат на тему

Природні ресурси та корисні копалини Землі



Переглянути реферат



Скачати реферат



Друкувати реферат

РЕФЕРАТ

на тему:

“Природні ресурси

та корисні копалини Землі”

ПЛАН

1. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ СВІТУ

2. МІНЕРАЛЬНІ, ВОДНІ, ЗЕМЕЛЬНІ, КЛІМАТИЧНІ РЕСУРСИ ЗЕМЛІ

3. РЕСУРСИ СВІТОВОГО ОКЕАНУ І РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ СВІТУ

ВИСНОВКИ

1. Класифікація природних ресурсів

Природні ресурси - компоненти природи, які використовуються (актуальні)
або можуть бути використані (потенційні) як засоби виробництва і
предмети споживання. До природних ресурсів належать: сприятливі
кліматичні умови (енергія Сонця, вітру, води), грунти, рослини, тварини,
мінеральна сировина, води. Природні ресурси поділяються на мінеральні,
енергетичні, водні, земельні, біологічні (рослинні, тваринні),
кліматичні, рекреаційні.

Планета Земля має великі водні, рослинні, мінеральні та інші ресурси.
Але вони не безмежні. Потреби людини в сировині, паливі безперервно
зростають. Промислові підприємства використовують воду, сировину,
паливо, кисень повітря в зростаючих обсягах. Ступінь використання
природних ресурсів визначається не стільки їх природними властивостями,
скільки соціально-економічними потребами.

Розрізняють вичерпні і невичерпні природні ресурси.

Вичерпні ресурси в свою чергу поділяються на відновлювані та
невідновлювані.

До відновлюваних природних ресурсів належать родючі грунти, рослинність
і тваринний світ. Під час використання вони безперервно відновлюються
самою

природою, однак, їх природне відтворення (відновлення родючості грунтів,
деревної й трав'яної маси, кількості тварин тощо) часто не збігається з
темпами використання. Уявлення про невичерпність ресурсів цієї групи все
частіше приходить у суперечність з дійсністю. Витрата відновлюваних
ресурсів (вирубування лісу, вилов риби тощо) починає перевищувати
розміри їх природного відтворення. Для того, щоб цього не було, треба:
а) раціональніше видобувати і обробляти природні ресурси; б) завчасно
залучати в експлуатацію нові невиснажені ресурси і за рахунок цього
послабити використання виснажених; в) штучно відновлювати ресурси, що
можна робити набагато інтенсивніше, ніж це робить природа; г)
відшукувати штучні замінники.

До невідновлюваних ресурсів належить більша частина корисних копалин, їх
використання призводить до поступового вичерпання запасів. Тому, щоб їх
не втратити, треба розшукувати нові родовища та технічно правильно
експлуатувати вже знайдені, тобто максимально вилучати цінні речовини з
родовищ.

До невичерпних природних ресурсів належать водні та кліматичні. Водні
ресурси - води, що використовуються як джерело водопостачання населення,
промисловості та сільського господарства, а також як джерело енергії.
Кліматичні ресурси - сонячна радіація - як джерело світла, тепла та
енергії, енергії вітру. Атмосферні опади можна відносити до водних та
кліматичних ресурсів. Використання невичерпних природних ресурсів не
призводить до загального зменшення їх запасів на Землі. Тільки
забруднення вод та атмосфери може стати серйозною перешкодою подальшого
розвитку виробництва, призвести до погіршення умов життєдіяльності

ов життєдіяльності
населення.

Мінеральні ресурси після завершення їх розвідки і видобутку, а також
біологічні ресурси і навіть вода та повітря стають сировиною для
різноманітних галузей господарства. Сировинні матеріали, які
використовуються у виробництві, перетворюються вже на економічні ресурси
суспільства (інші економічні ресурси -капітал, трудові, інтелектуальні
ресурси та можливості менеджменту). Зрештою, використані природні
ресурси після певної технологічної обробки постають перед нами у вигляді
знарядь та засобів праці і різноманітних матеріальних благ.

Розміщені природні ресурси (а відтак і сировинна база формування
економічних ресурсів) на Землі вкрай нерівномірно. Не тільки окремі
країни, а й великі регіони різняться за рівнем забезпеченості певними
ресурсами.

Але і в тому випадку, коли природних ресурсів у тій чи іншій країні
мало, це не означає, що країна приречена на бідність, адже економічні
ресурси кожної країни вимірюються не тільки кількістю наявної нафти,
газу чи навіть родючих фунтів. Велике значення мають людські ресурси,
працездатність населення, рівень його підготовки та майстерності,
наявність науково-технічних ідей, досвід менеджменту і, нарешті,
наявність у країні капіталу. Як приклад можна назвати насамперед Японію,
яка досягла блискучих економічних результатів, маючи вкрай обмежену
природно-ресурсну базу.

2. Мінеральні, водні, земельні, кліматичні ресурси

Мінеральні ресурси - природні речовини мінерального походження, що
використовуються в господарстві як сировина або джерело енергії.

Мінеральні ресурси поділяються на: енергохімічні (вугілля, нафта,
природний газ, уран, торій, горючі сланці, торф тощо); рудні (руди
чорних, кольорових, рідкісних, розсіяних, благородних металів) (мал. 4);
нерудні металургійні (флюси, вогнетриви); гірничо-хімічні (апатити,
нефеліни, кам'яна, калійна солі, сірка, сірчаний колчедан, барій,
фосфорити); технічні (алмаз, корунд, азбест, тальк, каолін, графіт,
слюда); будівельні (глина, гіпс, природний камінь); гідротермальні
(прісні та мінеральні природні підземні та поверхневі води). Мінеральних
ресурсів налічується понад 200 видів.

Мінеральні ресурси - головне джерело матеріального виробництва
суспільства. Так, основою енергетики нині є енергетичні, або паливні,
ресурси: вугілля, нафта, природний газ, сланці тощо. Особливо активно
людство почало використовувати ці ресурси у другій половині XX ст.

Запаси мінерально-сировинних ресурсів, особливо тих, що знаходяться в
надрах землі, як уже зазначалося, не безмежні і практично
невідновлювані. Прогнози на перспективу про можливі запаси мінеральної
сировини оцінюються фахівцями досить неоднозначне. Наприклад, для
розвинутих країн і країн, що розвиваються, починаючи з 2000 року,
запасів вугілля, залізної, марганцевої та хромової руд, фосфатної
сировини та калійних солей при споживанні на сучасному рівні має
вистачити ще на 100-300 років. Запасів поліметалічних руд, що містять
нікель, кобальт, вольфрам, молібден, мідь, свинець, цинк, олово, а також

також
азбесту, самородної сірки залишається тільки на 30-60 років. Якщо
врахувати прогнозові запаси, то час повного вичерпання мінеральних
ресурсів відсувається на більш тривалий термін.

Родовища корисних копалин, як і природні ресурси взагалі, розміщені
досить нерівномірно. Так, США, Канада, Австралія. Китай, Росія володіють
найбільшими запасами металевих корисних копалин. У країнах Близького та
Середнього Сходу зосереджено понад 1/2 запасів нафти світу. В надрах
країн, що розвиваються, знаходиться 90% кобальту, близько 90 % олова, 75
% бокситів. 60 % міді. Багато країн має запаси світового значення одного
або кількох видів корисних копалин.

Використання та переробка мінеральних ресурсів призводить до утворення
відходів. Вони забруднюють навколишнє середовище, знижують цінність ще
не використаних ресурсів.

Раціональне використання мінеральних ресурсів передбачає їх комплексне
освоєння, застосування у виробництві енерго- та ресурсозберігаючих
технологій, активне впровадження оборотного (або повторного)
використання ресурсів. У багатьох економічно розвинутих країнах
послідовно реалізується саме така політика. Найглибшій утилізації
(вторинному використанню) підлягають промислові та побутові відходи в
Японії, країнах Західної Європи та США. Виробництво з використанням
повторних ресурсів чорних та кольорових металів, паперово-картонних
виробів, будівельних матеріалів, скла та інших дає значну економію
мінеральних, біологічних ресурсів та енергії.

Водні ресурси складова частина невичерпних природних ресурсів. Це - води
суходолу (річок, озер, льодовиків, штучних водойм, боліт, підземних вод,
ґрунтової вологи, снігового покрову), морів, океанів.

Вода - одна з найпоширеніших речовин у природі. На Світовий океан
припадає 361 млн км2, або 71 %, загальної площі поверхні Землі. Площа
всіх внутрішніх водойм суходолу становить близько 3 % площі земної кулі.
Майже 10 % суходолу вкрито льодовиками.

Із загальних запасів води на Землі (1386 км3) 96,5 % припадає на води
Світового океану. Об'єм підземних вод становить понад 23 400 тис. км3, в
льодовиках міститься 24 064 тис. км3, в озерах - 176 тис. км9, в болотах
- 11,5 тис. км3, в річках - 2,12 тис. км3. Але прісної води тільки 2,5 %
усієї води на Землі, до того ж понад 2/3 її законсервовано в льодовиках
та сніжниках. Використовується ж тільки 0,0002 % загальних запасів
прісних вод. У багатьох районах великі річки та озера знаходяться на
порівняно мало освоєних територіях. Наприклад, Амазонка, річки Росії та
Канади, що впадають в Північний Льодовитий океан.

Проблема нестачі води в густозаселених регіонах Землі пов'язана також із
значним забрудненням вод річок та озер в результаті господарської
діяльності. Брудна вода стає непридатною для пиття, використання в
побуті, зрошення сільськогосподарських земель та використання в
промисловості. Процес забруднення вод особливо інтенсивно розвивається в
останні 20-30 років. До цього проблеми, пов'язані з забрудненням вод,
мали локальний характер. Можна сказати, що на очах одного покоління

а очах одного покоління
виникла одна з найбільших проблем людства - проблема води, яка охоплює і
ц комплексне використання та охорону.

Один з найбільших споживачів води - сільське господарство. Так, на
вирощування 1 т цукрових буряків витрачається 130-160 м3 води, 1 т
пшениці - 800-1200, 1 т бавовни-сирцю - 4000-5000, рису - 5000-7000 м3.
Багато води споживає промисловість. На виробництво 1 т бавовняної
тканини витрачається близько 250 м3 води, 1 т аміаку - близько 1000 м3.
До найбільших споживачів води належать також теплові електростанції.

Земельні ресурси - землі, що використовуються або можуть бути
використані в різних галузях національної економіки; вид відновлюваних
природних ресурсів,

що характеризуються територією, якістю грунтів, кліматом, рельєфом,
гідрологічним режимом, рослинністю тощо. Земельні ресурси - основа
розміщення господарських об'єктів, головний засіб виробництва в
сільському, лісовому та інших господарствах, де використовується і
відіграє роль родючість грунтів. Земельний фонд становить 133,9 млн км",
або 26,3 % загальної площі планети Земля. Сільськогосподарськими землями
(включаючи ріллю, луки, пасовища, сади, плантації) зайнято близько 35 %,
лісами та чагарниками - понад 30 %, населеними пунктами, промисловістю
та транспортом - 3 % земельного фонду світу. У світі нині розорано і
обробляється 10,8 % загальної площі земельних ресурсів, зайнято луками
та пасовищами 23,2 %, загальна площа сільськогосподарських угідь
становить 34 % (мал. 7). Тенденція зростання кількості населення і
зниження землезабезпеченості загострюють необхідність розширення
загальної площі сільськогосподарських земель. За останнє десятиліття їх
площа зросла в світі на 360 млн гектарів.

Відтворення ґрунтового покриву відбувається дуже повільно, зі швидкістю
0,2-2 см за 100 років, тобто на утворення мінімально необхідного для
землеробства шару грунту потужністю 18 см потрібно 1000 років. Головна і
найбільш серйозна проблема - опустелення земель через вирубування лісів,
знищення природного покриву, розорювання, неправильну експлуатацію,
надмірне випасання худоби, а також внаслідок промислового забруднення
грунтів і водойм, що негативно позначається на рослинному покриві. За
даними 00Н, понад 40 % земної поверхні стали пустелями або перебувають
під загрозою опустелення.

Сучасний розподіл земельних ресурсів по найбільших регіонах світу має та
кий вигляд. Площа земельного фонду країн Західної і Центральної Європи
(без країн колишнього СРСР) становить 473 млн гектарів, з яких 147 млн
гектарів (близько 30 %) зайняті ріллею і плантаціями. В цілому,
незважаючи на високу густоту населення, земельні ресурси цієї території
використовуються досить ефективно, чому сприяє найнижча серед усіх
частин світу частка неродючих та незручних земель, в основному
сприятливий для сільського господарства клімат та рельєф. Частка
сільськогосподарських земель становить 48 % загального земельного фонду.

Структура земельного фонду Азії (без країн колишнього СРСР) значноч
мірою визначається наявністю посушливих або перезволожених територій,

мірою визначається наявністю посушливих або перезволожених територій,
як займають майже 60 % території Азії, до того ж на гірський рельєф
припадає близко 50 % її площі. Площа земельного фонду Азії - 2 679 млн
гектарів, яких 456 млн гектарів припадає на ріллю та плантації. Гострий
дефіцит земель них ресурсів відчувається в країнах з найбільшою густотою
населення (Сінгапур Японія, Індія, Китай, Бангладеш, Республіка Корея).

Оскільки в Африці величезні території належать до аридних, земельні
ресурси материка мають низький потенціал. Площа земельного фонду тут
становить 2 965 млн гектарів і тільки 183 млн гектарів зайнято ріллею та
плантаціями.

Площа земельного фонду Північної Америки становить 2 139 млн
гектарів, з яких 273 млн гектарів займають рілля та плантації. Більша
частина земельного фонду материка припадає на СІ11А та південь Канади:
близько 70 площі оброблюваних земель і 65 % пасовищ в Північній Америці
знаходиться н території 48 компактно розташованих штатів СП1А. Значні
території у високих широтах (Канадський Арктичний архіпелаг, Гренландія)
не входять до складу продуктивних земель.

На Південну Америку припадає 13,5 % світового земельного фонду. Площа
земельного фонду Південної Америки становить 1 754 млн гектарів, з яких
139 млн гектарів припадає на ріллю та пасовища.

Площа земельного фонду Австралії та Океанії становить 843 млн гектарів.
З них обробляються 48 млн гектарів (близько б % площі земельного фонду).
Пасовища займають досить значну територію - 460 млн гектарів (понад 54 %
площі земельного фонду). Незважаючи на переважно рівнинний рельєф
Австралії і значну теплозабезпеченість, земельні ресурси цього материка
мають у Цілому незначний потенціал продуктивності через нестачу вологи.

Кліматичні ресурси - невичерпні природні ресурси, що включають сонячну
енергію, вологу та енергію вітру. Кліматичні ресурси не споживаються
безпосередньо в матеріальній та нематеріальній діяльності людей, не
знищуються в процесі використання, але можуть погіршуватись
(забруднюватись) або покращуватись (за умов цілеспрямованої діяльності).

3. Ресурси Світового океану і рекреаційні ресурси

Ресурси Світового океану загалом поділяються на біологічні, мінеральні,
енергетичні. Це ресурси, що вже видобуваються або можуть бути добуті з
води узбережної частини, дна та надр океанів та морів.

Біологічні ресурси океанів - риби, кити, молюски (кальмари, мідії тощо),
ракоподібні (краби, креветки, кріль тощо), деякі види водоростей, що
використовуються для виробництва продуктів харчування і одержання цінних
речовин для різних галузей промисловості, сільського господарства,
медицини. Вони належать до відновлюваних ресурсів. Загальна маса живих
організмів Світового океану оцінюється приблизно 35 млрд тонн. Обсяги
поповнення рибних запасів, видобуток яких становить від 4/5 до 9/10
всього морського промислу, досягає 200 млн тонн щорічно. Основними
районами вилову риби в світі є шельфові ділянки, що займають 7-8 % площі
Світового океану і забезпечують 90 % обсягів вилову, а також центральна

бсягів вилову, а також центральна
частина Тихого океану (прибережні води островів Океанії), Північна
Атлантика. Найбільші рибопромислові країни світу - Японія, Росія, Китай,
США, Чилі, Норвегія, Індія, Республіка Корея, Данія, Таїланд, Індонезія,
Великобританія. Дедалі більшого розвитку набуває штучне розведення на
фермах та морських плантаціях деяких видів молюсків, водоростей, що
дістало назву марикультури.

Мінеральні ресурси океанів представлені нафтою, газом, групою твердих
корисних копалин. Перспективними для видобутку нафти та газу є ІЗ млн
км2 шельфової зони Світового океану. Геологічні запаси нафти оцінюються
в 0,3 трлн тонн, газу - в 140 трлн м3. Світовий видобуток нафти з шельфу
становить 1/4 загальних обсягів, газу - 1/10. Найбільш інтенсивно
видобуток ведеться в Перській, Мексиканській затоках, затоці Маракайбо,
Північному (мал. 8) і Каспійському морях. Підводний видобуток кам'яного
вугілля на шельфі проводять Великобританія, Японія, Нова Зеландія,
Канада, Австралія. В перспективі зростатиме видобуток залізних руд,
міді, нікелю, олова, титану, сірки, фосфоритів, будівельних матеріалів
та інших з дна океанів та морів. Підраховано, що води Світового океану
містять понад 60 хімічних елементів. З морської води видобувають багато
кухонної солі (1/3 солі, що споживається людьми), магнію, брому, калію.
Зростає використання опрісненої морської води (Кувейт, Казахстан,
Японія, Туркменістан, Азербайджан).

Енергетичні ресурси океану - це принципово доступна механічна та теплова
енергія його вод. Поки що з енергетичних ресурсів Світового океану
найбільше використовується енергія припливів і відпливів, яка оцінюється
вченими в 1 млрд кВт. Перші припливно-відпливні електростанції буди
споруджені у Франції (гирло річки Ране) та в Росії (Кисла губа в
Мурманській області). Хвильові електростанції діють в Японії,
Великобританії, Австралії, Індії, Норвегії. В перспективі передбачається
використання термальної енергії океанських вод.

Рекреаційні ресурси - це сукупність природних, природно-технічних,
соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють
відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її
працездатності. Розрізняють природні і соціально-економічні (або
природні і культурно-історичні) ресурси рекреаційної діяльності.
Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та
природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й
властивості, природоохоронні об'єкти. Соціально-економічні рекреаційні
ресурси - культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні
особливості території.

Рекреаційні ресурси океанів та морів характеризуються значною
різноманітністю. До основних рекреаційно-туристських берегових районів
належать: в Атлантичному океані - Середземноморське узбережжя Південної
Європи та Північної Африки, узбережжя Біскайської затоки, Північного,
Балтійського та Чорного морів, півострова Флорида, островів Куба, Гаїті,
Багамських, райони міст та міських агломерацій Атлантичного узбережжя

я
Північної та Південної Америки; в Тихому океані - Гавайські острови і
східне узбережжя Австралії, острів Хайнань (Китай), узбережжя Японського
моря, райони міст та міських агломерацій узбережжя Північної та
Південної Америки; в Індійському океані - острів Шрі-Ланка, район
прибережних міських агломерацій Індії, східне узбережжя острова
Мадагаскар. Нині поширення набувають туристські подорожі на кораблях
(круїзи), підводне полювання, спортивне рибальство, віндсерфінг,
подорожі на яхтах, катамаранах.

Загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бути визначений
повністю якісно або кількісно. Для оцінки світових рекреаційних ресурсів
треба враховувати географічне положення, особливості клімату і
ландшафтів. До основних видів рекреаційних ресурсів належать: 1)
узбережжя теплих морів; 2) береги річок, озер та водосховищ; 3) лісові
та лучні масиви; 4) передгір'я та гірські країни; 5) міста - столичні та
історичні центри; 6) міста-курорти або курортні місцевості; 7)
релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами
населених пунктів; 8) давні міста, фортифікаційні споруди (печерні
міста, фортеці тощо), каменярні.

На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно впливає
екологічний стан території - чистота або забрудненість вод, повітря,
грунтів, порядок або безладдя в соціально-політичному житті суспільства,
економіці країни. Нині до найгостріших екологічних проблем багатьох
держав світу треба віднести забрудненість повітря, поверхневих вод, вод
морів і океанів, розповсюдження СНІДу, тероризм, наркоманію, а також
осередки десятків великих та малих військових конфліктів, що не
припиняються.

Висновки

До складу світових природних ресурсів входять: мінеральні, водні,
земельні, кліматичні, рекреаційні, ресурси Світового океану. Розрізняють
вичерпні (в тому числі невідновлювані та відновлювані) і невичерпні.
Природні ресурси вичерпні (нафта, газ, вугілля, різноманітні руди, ліси,
багатства Світового океану тощо) швидко виснажуються внаслідок
незадовільного рівня розвитку продуктивних сил окремих країн і регіонів.
З-поміж країн світу тільки 7 - Poem, Австралія, Індія, США, Канада,
Бразилія, Китай, що мають вигідне геополітичне положення і значну
територію, - можуть повністю забезпечити себе всіма видами природних
ресурсів.

Мінеральні ресурси поділяються на енергохімічні, рудні, нерудні
металургійні, гірничо-хімічні, технічні, будівельні, гідротермальні.
Використання мінеральних ресурсів пов'язане із забрудненням
навколишнього середовища.

До водних ресурсів належать води суходолу і океанів. Прісною водою
окремі регіони Землі забезпечені неоднаково. Проблеми нестачі води в
густонаселених регіонах планети пов'язані з забрудненням вод річок та
озер у результаті господарської діяльності людини.

Земельні ресурси - основний засіб виробництва в сільському, лісовому та
інших господарствах. Земельний фонд становить 26,3 % загальної площі
Землі.

Кліматичні ресурси належать до невичерпних. Вони можуть погіршуватись
або поліпшуватись, залежно від впливу на них діяльності людини.

іпшуватись, залежно від впливу на них діяльності людини.

Ресурси Світового океану поділяються на біологічні, мінеральні,
енергетичні.

Рекреаційні ресурси - це сукупність природних, природно-технічних,
соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють
відновленню та розвитку фізичних і духовних сил людини, її
працездатності.

На всіх природних ресурсах позначились екологічні проблеми внаслідок
нераціональної господарської діяльності людини: забруднення ґрунтів,
води, повітря.

Використана література:

Світова географія. Підручник. – К., 2000.

Економіка світу. – К., 2002.

Словник-довідник з соціальної та економічної географії світу. – К.,
2001.

Ярмолов І.Я. Багатства планети. – К., 1999.


© 2013 Alive-inter.net Про сайт Зворотній зв`язок Відмова від відповідальності