Українська вишивка . Рушники .

Історія народної вишивки на Україні сягає своїм

корінням у глибину віків .Дані археологічних розкопок та свідчення
мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на
Україні існує з незапам`ятних часів .Вишивкою , за свідченням Геро- дота
, був прикрашений одяг скіфів.Знайдені на Черкащині срібні бляшки з
фігурками чоловіків ,які да-

туються Viст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу ,а й
вишивки українського народного костюма XVIII-XIXст.Арабський мандрів-

ник Хст.н.е. у своїх розповідях про русів зазначає,що вони носили
вишитий одяг .На жаль , пам`ятки ук-раїнської вишивки збереглись лише за
останні кілька століть , але й цього достатньо , щоб виявити ,що
елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з
орнаментами,які прикрашали посуд дав-ніх мешканців території України
доби неоліту , три-пільської культури .

Вишиванням споконвіку займались жінки ,які з по-коління впокоління
передавали найтиповіші,найяскра-віші зразки орнаменту , кольору ,
вишивальну техні-ку. Вишивки , передаючи характерні ознаки місцевос-ті
,різняться між собою орнаментом , технікою виконання та гамою барв .

Протягом багатьох віків безпосередній конкрет-ний зміст символів на
вишивках втрачався , але тра-диції використання їх не зникли .За
мотивами орна-менти вишивок поділяються на три групи : геометрич-ні ,
рослинні , зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки
стародавніх вірувань ,культів .

Геометричні орнаменти , наприклад , притаманні всім видам народного
мистецтва і всій слов`янській міфо-логії .Різноманвтні кружальця ,
трикутники , ромби, кривульки , лінії , хрести символічно відображали
уявлення нашіх предків про світобудову , тож їхнє значення відповідне
.На основі стародавніх космоло-

гічних символфів у народі створенна своя система назв .Це «баранячі
ноги» , «кучері» , «гребінчики»,

«кривульки» , «сосонка» , «перерва» тощо.

В основі рослинного орнаменту лежить культ пок-лоніння природі ,
рослині . Крім поширеного символу

«дерево життя» , який зображається стилізовано у формі листя або гілок
,у вишивках з рослинним орнаментом популярні стилізовані зображення
Берегині ,

використання таких мотивів , як «виноград» -символ добробуту , щасливого
одруження , «барвінок» - сим-вол кохання тощо .

На зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини , а
також звірі , що позначають три яруси «дерева життя» . Інколи
вишивальниці викорис-товують індивідуальні мотиви , які властиві баченню

візерунка певної особи . Ними можуть бути заячі та вовчі зуби , волове
око, риб`яча луска тощо.

Полтавські вишивки виконуються хрестиком , плу-таним хрестиком ,
подвійним прутиком , зубчиками ,

мережкою , ланцюжком тощо . Візерунки виконуються окремими швами і
поєднанням кількох швів .Вишивають переважно білими нитками ,зрідка -
червоними та сі-рими , візерунок обводять чорними або кольоровими
смугами .

Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометрич-ний орнамент із

т із
стилізованими гронами винограду , цвітом хмелю , ромбами , квадратами
.Основні кольо-ри білий , коралово-червоний , трапляється жовтий і
голубий . Виконується вишивка хрестиком , знизуван-ням , гладдю .

Для вишивок Закарпаття характерний мотив «криву-ля» у різних техніках
виконання . Переважає техніка «заволікання» і вишивання хрестиком ,часто
викорис-

товується вирізування та гаптування .Кольорова гама

вишивок широка червоне поєднується з чорним , при цьому виділяється один
з кольорів ; поширені як бі-лі , так і багатокольорові орнаменти.

Вишивкою оздоблювали рушники , фіранки , жіночий та чоловічий одяг .
Особливої уваги надавали рушникам - старовинним оберегам дому , родини .
У давни-ну рушник , вишитий відповідними візерунками-симво-лами , був
неодмінним атрибутом багатьох обрядів : з рушником приходили до
породіллі вшанувати появу нової людини , зустрічали , і проводжали
дорогих гостей , справляли шлюбні обряди , проводжали в ос-танню путь ,
прикрашали , образи та накривали хліб на столі . Крім обрядового
значення , рушники мали і чисто практичне застосування .Відповідно до
функцій ,які вони виконували , рушники мали свої назви.Наприклад , для
втирання обличчя і рук - утирач , посуду і стола - стирок , для
прикрашення образів - покутник , для шлюбних церемоній - весільний , для
похорон - поховальний , для пов`язування сватів - плечовий тощо .
Рушники були своєрідною освятою по-чатку справи чи її закінчення , так ,
при зведенні хати рушниками застелялися підвалини , хлібом-сіллю на
рушнику освячувався початок жнив , на рушниках опускалась домовина з
небіжчиком , рушниками скріп-лювали купівлю-продаж тощо . Відповідно до
призна-чення рушники розрізнялись за технікою виготовлення та вишивання
. Кольори та орнамент рушників харак-терні регіональним особливостям ,
за якими розріз-няються «подільські» , «поліські» , «київські» ,
«гуцульські» , «галицькі» і «буковинські» .

Українська вишивка,рушники на перший погляд не мають ніякого значення в
житті сучасної людини,але вони віють на серце кожного з нас чаром рідної
стихії і є живущим бальзамом,який сповнює нас споконвічною могутньою
силою українського народу .