↑ Вгору

Реферат на тему

Визначення інвестиційної кредитоспроможності підприємства-позичальника


читати

Переглянути реферат

зберегти

Скачати реферат

друкувати

Друкувати реферат

File Info block version 193
Found at file offset 128 (hex 80)
Written by product version 8249
Language 1049
This is document (DOC) file
File uses extended character set
File created on Windows
Using default character set
Textstart = 1024 (hex 400)
Textlen = 30614 (hex 7796)
РЕФЕРАТ

На тему:

Визначення інвестиційної кредитоспроможності підприємства-позичальника

Однією з найважливіших стратегічних цілей реструктуризації української
банківської системи є створення умов для розвитку кредитування банками
інвестиційних проектів у реальному секторі економіки. Спостерігається
явна тенденція повороту всієї банківської системи до вирішення завдань
підйому виробництва. А це означає, що, крім традиційних банківських
кредитів підприємствам на поповнення оборотних коштів, банкам доведеться
освоювати довгострокове, за українськими мірками, кредитування
інвестиційних проектів.

Але перш ніж ухвалити рішення про надання інвестиційного кредиту
підприємству банк повинен оцінити інвестиційну кредитоспроможність
клієнта (рис. 3.6). Виникає відразу дві проблеми. По-перше, банк повинен
створити відповідний внутрішній механізм інвестиційного кредитування
підприємств і налагодити технологію кредитування інвестиційних проектів,
яка б відрізнялася від технології видачі короткострокових кредитів.
По-друге, визначити кредитоспроможність підприємства для видачі
довгострокового кредиту, який піде не на безпосереднє виробництво
продукції, а на розвиток основних фондів підприємства.

Методи оцінювання кредитоспроможності підприємства-позичальника давно
існують, і українські банки застосовують їх на практиці, хоч і з різною
ефективністю. Проблема застосування методик полягає в тому, що жодна з
методик, основних методів оцінювання кредитоспроможності підприємств, що
застосовуються в цей час українськими комерційними банками, не годиться
для визначення істинної здатності підприємств повернути довгострокові
інвестиційні кредити.

За інвестиційного кредитування необхідно вміти прогнозувати майбутній
стан підприємства, тобто враховувати можливу динаміку його фінансового
становища на тривалий період. Для цього банківським працівникам потрібні
принципово інші підходи.

По-перше, необхідно ввести в повсякденний діловий обіг поняття
«інвестиційна кредитоспроможність підприємства», під яким розуміється
його здатність погасити інвестиційний кредит за наслідками успішної
реалізації інвестиційного проекту. Це поняття істотно відрізняється від
універсальнішого поняття «кредитоспроможність підприємства», яким у
банківській практиці заведено виражати лише здатність повертати
короткострокові позики. По-друге, треба розробити методичний підхід до
її достовірного визначення для практичних цілей.

Дійсно, якщо звичайна кредитоспроможність позичальника визначається,
головним чином, його поточним фінансовим становищем, то виникає
завдання, як достовірно визначити фінансове становище підприємства через
рік, два або більше після того, коли закінчиться термін реалізації
інвестиційного проекту. Треба вирішити його так, щоб отриманий результат

еба вирішити його так, щоб отриманий результат
був достатньо вірогідний для прийняття банком рішення. За основу
методичного підходу до вирішення даного завдання можна взяти певні
об’єктивні положення.

По-перше, нині фінансове становище будь-якого підприємства може бути
вигідно визначене — лише б було надано інформацію й вистачило
кваліфікації фахівцям, які її оцінюють. Отже, можна визначити й поточну
кредитоспроможність підприємства для оцінки можливості погашення
короткострокового кредиту.

По-друге, є можливість достовірно визначити всі основні внутрішні
ризики, які існують на підприємстві й пов’язані з його можливістю
успішно реалізувати інвестиційний проект. Це ризики, що виникають
унаслідок низької ефективності системи управління підприємством;
неефективного маркетингу; недостатньої конкурентоспроможності продукції;
незавершеної структури або слабкості виробничого потенціалу
підприємства; можливого погіршення якості фінансового менеджменту.
Правові ризики, пов’язані в основному з якістю організації договірної
діяльності, діючи окремо або в сукупності, впливають на інвестиційну
привабливість та інвестиційну кредитоспроможність підприємства.

По-третє, оцінка поточної кредитоспроможності в теперішній час і система
ризиків, яка об’єктивно існує, фактично ще ніби вихідна точка в системі
координат, у якій і буде рухатися підприємство від початку реалізації
інвестиційного проекту аж до його завершення.

По-четверте, інвестиційний проект містить конкретний набір параметрів,
яких повинне буде додержуватися підприємство в процесі його реалізації.
А те, як воно має намір їх досягнути, рухаючись із сьогоднішньої
вихідної точки в системі координат, має бути відображене в бізнес-плані
реалізації інвестиційного проекту, що надається підприємством банку.

По-п’яте, банк має можливість не тільки проаналізувати бізнес-план, але
й зробити самостійне обстеження підприємства, щоб перевірити
достовірність відомостей, що містяться в представленому бізнес-плані.

По-шосте, результати аналізу бізнес-плану реалізації інвестиційного
проекту й обстеження підприємства-позичальника, зокрема його
інвестиційної програми, мають відбиватися на змісті прав і обов’язків
сторін у договорі (або сукупності договорів) про надання інвестиційного
кредиту.

Ураховуючи ці шість положень, можна запропонувати основу для розроблення
методичного підходу визначення інвестиційної кредитоспроможності.

Під час вирішення даного завдання працівникам банку доцільно
відштовхуватися у своєму аналізі від об’єктивно оціненого поточного
стану підприємства, що має намір реалізувати інвестиційний проект.
Зокрема, дійсне фінансове становище — це серйозний фактор, від аналізу й
оцінки якого й потрібно рухатися.

Якщо воно, на думку банкірів, сьогодні стійке, наприклад, поточна
кредитоспроможність позичальника належить до I або II класу, то доцільно
визначати інвестиційну кредитоспроможність позичальника; якщо ж
незадовільне (V клас кредитоспроможності), то ніякі запевнення
керівників підприємства «про тимчасовий характер ускладнень» не повинні

о тимчасовий характер ускладнень» не повинні
враховуватися. Вони мають спочатку налагодити управління фінансами у
своєму господарстві, а лише потім звертатися за інвестиційним кредитом.
Багато сучасних керівників українських підприємств, які раніше
отримували безповоротне фінансування від держави, готові й зараз брати
кошти на будь-яких умовах, не думаючи, що буде потім. Такі підприємства
банки взагалі не повинні розглядати як серйозних позичальників.

Потрібно визначити кредитоспроможність на основі аналізу ділового
ризику. Цей вид ризику пов’язаний з перервністю кругообігу оборотних
коштів, можливістю не завершити цей кругообіг ефективно. Аналіз ділового
ризику дає змогу прогнозувати достатність джерел погашення позики. Він
доповнює традиційні способи оцінки кредитоспроможності клієнтів банку.

Можна назвати такі основні фактори ділового ризику:

надійність постачальників;

диверсифікованість постачальників;

сезонність постачання;

тривалість зберігання сировини й матеріалів (чи є вони такими, що швидко
псуються);

наявність складських приміщень і необхідність у них;

порядок придбання сировини й матеріалів;

екологічні фактори;

мода на сировину та матеріали;

рівень цін на цінності, що закуповуються, і їх транспортування
(доступність цін для позичальника, небезпека їхнього підвищення);

відповідність транспортування характеру вантажу;

ризик уведення обмежень на вивезення і ввезення імпортної сировини й
матеріалів.

Крім того, діловий ризик пов’язаний з недоліками законодавчої бази для
здійснення та завершення угоди, що кредитується, а також зі специфікою
галузі позичальника. Необхідно враховувати вплив на розвиток даної
галузі альтернативних галузей, систематичного ризику (порівняно із
ситуацією в економіці загалом), схильності галузі до циклічності попиту,
постійності результатів у діяльності галузі і т. д. Більшість названих
чинників можна формалізувати, тобто розробити для них бальні оцінки.

Залежно від кількості врахованих чинників і прийнятої шкали
розробляється таблиця визначення класу кредитоспроможності позичальника
на основі аналізу ділового ризику. Зокрема, вона може мати вигляд табл.
3.6.

Таблиця 3.6

ВИЗНАЧЕННЯ КЛАСУ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА

Імовірність ризику Бали Клас

кредитоспроможності

Неризикова угода Більше 100 І

Мінімальний ризик 80—100 ІІ

Середній ризик 50—79 ІІІ

Високий ризик 30—49 ІV

Повний ризик 0—29 V



Після визначення необхідно дати їй кількісну оцінку в інтервалі від
1 до 0. Наприклад, отримані суми балів під час визначення класу
кредитоспроможності позичальника на основі аналізу ділового ризику
завжди можна перетворити в оцінку в межах 1,0 — 0,0. Одиниця
характеризує ідеальну кредитоспроможність підприємства, тобто абсолютну
відсутність будь-якого ризику. Очевидно, що такого в житті не буває.
Одиниця — це межа, до якої можна прагнути, але практично вона недосяжна.
Потрібно враховувати, що оскільки неризикова кредитна операція, яка
відповідає I класу кредитоспроможності позичальника, — це операція, за

ія, за
якої за бальною методикою набирається більше 100 балів, то за
використання шкали оцінок 1,0 — 0,0 кредитоспроможність підприємства, що
оцінюється величиною 0,7, належить до II класу поточної
кредитоспроможності, що має на увазі мінімальну ймовірність ризику, а
значення 0,5 відповідає високому ризику (див. табл. 3.6). Нуль — це
повна відсутність кредитоспроможності, але, як було показано вище, коли
йшлося про її відмінність від платоспроможності, цього на практиці не
може бути. Якась можливість хоч щось повернути з «живого» підприємства є
завжди. Тому, наприклад, отриману на основі аналізу ділового ризику
величину ризику, що становить 70 балів і відповідає середньому ризику,
можна виразити оцінкою 0,7.

Тому банківські працівники, спираючись на минулий досвід та останню
інформацію, повинні не тільки дати кількісну оцінку поточної
кредитоспроможності позичальника, але й установити для себе те граничне
найменше її значення, нижче за яке інвестиційну кредитоспроможність не
можна розглядати як достатню через дуже високі ризики.

Припустимо, що банк визначив поточну кредитоспроможність даного
підприємства-позичальника (Крт) 0,7, а граничне нижнє значення, що дає
змогу розглядати можливість видачі інвестиційного кредиту, — 0,5, що
відповідає межі, яка відділяє середній ризик від високого.

Доцільно керуватися робочою гіпотезою. Значення інвестиційної
кредитоспроможності позичальника (Крін) є похідною величиною від Крт,
якщо при цьому врахувати низку факторів, що об’єктивно впливають на
успіх реалізації інвестиційного проекту. Подальшу послідовність процедур
з урахування впливових факторів і визначення відповідних коефіцієнтів
можна подати у вигляді певного алгоритму. У цьому підрозділі
представлено варіант методики, яка може надалі розвиватися банківськими
фахівцями за рахунок включення інших коефіцієнтів, що дають змогу для
конкретних проектів повніше оцінювати інвестиційну привабливість
підприємства.

1. Урахування динаміки кредитоспроможності позичальника за останні два
роки (К1):

постійно підвищувалася й загалом підвищилася більш ніж на 15 % (значення
К1 дорівнює 1,3);

коливалася, але загалом підвищилася більш ніж на 15 %

(К1 — 1,1);

підвищилася менш ніж на 15 % (К1 — 1,0);

практично не змінювалася (К1 — 0,9);

коливалася, але загалом знизилася менш ніж на 15 % (К1 — 0,7);

знизилася більш ніж на 15 % (К1 — 0,5).

Шкалу для розрахунку коефіцієнта в кожному конкретному випадку повинні
визначити фахівці банку з урахуванням свого досвіду роботи з
підприємствами даного виду. Це має залежати і від галузі, і від
диверсифікації бізнесу, а також від потужності підприємства та його
становища на ринку продукції.

2. Досвід підприємства в реалізації інвестиційних проектів (К2):

успішно реалізований аналогічний проект (К2 — 1,5);

успішно реалізований менш складний проект (К2 — 1,2);

є досвід успішної участі в реалізації проектів (К2 — 1,0);

немає досвіду реалізації інвестиційних проектів (К2 — 0,8);

є негативний досвід реалізації інвестиційного проекту протягом останніх

ного проекту протягом останніх
трьох років (К2 — 0,6).

3. Плановий період повної реалізації інвестиційного проекту (КЗ):

до 1 року (К3 — 1,0);

від 1 року до 2 років (К3 — 0,9);

від 2 до 3 років (К3 — 0,8);

від 3 до 4 років (К3 — 0,7);

від 4 до 5 років (К3 — 0,6);

понад 5 років (К3 — 0,5).

4. Досвід першого керівника, що стоїть на чолі реалізації проекту (К4):

має досвід успішної реалізації ряду подібних проектів як перший керівник
(К4 — 1,5);

має досвід успішної реалізації аналогічного проекту як перший керівник
(К4 — 1,3);

має досвід участі в успішній реалізації подібного проекту й керівництві
підприємством (К4 — 1,1);

має досвід успішного керівництва підприємством понад 2 роки (К4 — 1,0);

має досвід керівництва підприємством менше 2 років (К4 —0,9);

не має досвіду керівництва підприємством (К4 — 0,8);

досвід керівництва не можна оцінити позитивно (К4 — 0,5).

5. Якість наданого бізнес-плану реалізації інвестиційного

проекту (К5).

Критерії оцінювання якості наданого бізнес-плану формують працівники
банку, згідно зі специфікою реалізації даного бізнесу. При цьому
обов’язково оцінюється якість маркетингових досліджень, обґрунтування
розробниками можливості досягнення необхідної якості продукції та її
собівартості, оцінюється бачення розробниками перспектив розвитку
бізнесу і т. п. Значення К5 може встановлюватися в межах від 1,0 (за
ідеальної якості розробки бізнес-плану) до 0,5, коли до нього є істотні
зауваження. Потрібно враховувати, що даним коефіцієнтом оцінюється
тільки початковий план наданий банку, а не результати його подальшої
доробки.

6. Результати здійсненого обстеження підприємства-позичальника
працівниками банку (К6).

Обстеження проводиться за спеціальною методикою й оцінюється
банківськими фахівцями в межах від 1,0 до 0,5 залежно від отриманих
результатів обстеження.

7. Оцінка реального інвестиційного клімату для даного бізнесу в даному
регіоні (К7).

Ті, хто вважають, що в Україні скрізь несприятливий інвестиційний клімат
для будь-якого бізнесу, не праві. Так само не правий і той, хто вважає,
що в Україні є якийсь середній показник інвестиційного клімату. Правда
полягає в тому, що немає єдиної оцінки стану інвестиційного клімату, а в
кожному регіоні він власний, що залежить від конкретних реальних
чинників. Ось його й треба ретельно оцінювати відносно міри
сприятливості реалізації саме даного інвестиційного проекту. Цей клімат
повинен оцінюватися банківськими фахівцями за адаптованими для
конкретних умов методиками в межах від 1,0 до 0,5.

Після проведення банківськими фахівцями всієї необхідної підготовчої
роботи, пов’язаної з визначенням значення Крт і коефіцієнтів К1—К7,
можна визначити інвестиційну кредитоспроможність підприємства, що
береться за реалізацію інвестиційного проекту та що бажає отримати на ці
цілі інвестиційний кредит за такою формулою:

Крін = Крт – (К1 · К2 · К3 · К4 · К5 · К6 · К7).

Припустимо, що для даного підприємства, що реалізує інвестиційний
проект, отримані такі значення: Крт — 0,7; К1 — 1,1; К2 — 1,0; К3 — 0,8;

К1 — 1,1; К2 — 1,0; К3 — 0,8;
К4 — 1,3; К5 — 0,9; К6 — 1,0; К7 — 0,8.

У цьому випадку, обчислюючи значення Крін за наведеною вище формулою,
одержимо 0,58.

Отримавши подібне значення інвестиційної кредитоспроможності
підприємства, доцільно оцінити як її прийнятність для видачі
інвестиційного кредиту, так і проробити з підприємством питання стосовно
її підвищення, керуючись викладеними вище міркуваннями.

Дану методику можна розвивати далі, повніше враховуючи фактори, що
визначають інвестиційну привабливість підприємства та інвестиційну
кредитоспроможність позичальника, уводячи нові коефіцієнти й роблячи
більш гнучкі шкали оцінки.


© 2013 Alive-inter.net Про сайт Alive-inter.net Зворотній зв`язок Відмова від відповідальності