↑ Вгору

Реферат на тему

Довгі хвилі в економіці та їхній вплив на структуру суспільного виробництва


читати

Переглянути реферат

зберегти

Скачати реферат

друкувати

Друкувати реферат

File Info block version 193
Found at file offset 128 (hex 80)
Written by product version 32859
Language 1049
This is document (DOC) file
File uses extended character set
File created on Windows
Using default character set
Textstart = 2048 (hex 800)
Textlen = 21520 (hex 5410)
Реферат на тему:

Довгі хвилі в економіці та їхній вплив на структуру суспільного
виробництва

Довгострокові циклічні коливання в економіці були виявлені
вченими-економістами ще у другій половині XIX ст. Англійський економіст
У. С. Джевонс у 1879 р. опублікував статистичний ана-ліз, в якому була
обгрунтована наявність поряд із середніми та короткостроковими циклами
довготривалих коливань ділової ак-тивності. Про існування довготривалих
циклів писали в своїх робо-тах М. І. Туган-Барановський, К. Каутський,
В. Парето та ін. Ство-рення наукової теорії довгих хвиль пов'язане з
ім'ям російського вченого М. Д. Кондратьєва, який на початку 20-х років
XX ст. опуб-лікував ряд важливих теоретичних досліджень з цієї проблеми.
Тео-рія довгих хвиль Кондратьєва, що ввійшла у світову економічну
літературу як видатне відкриття XX ст., суттєво вплинула на по-дальший
розвиток цього напряму теоретичної думки, хоч доля її автора,
репресованого у 1931 р., була трагічною.

У наступні роки теорія довгих хвиль отримала своє продовжен-ня в роботах
таких видатних учених, як Й. Шумпетер, С. Кузнець, К. Кларк, П.
Самуельсон, П. Боккаро, Л. Фонтвейєн, Т. Кучинський та ін.

Найважливішою в теорії довгих хвиль є проблема наукового обгрунтування
їхньої матеріальної основи. Думка вчених з цього питання неоднозначна.
Деякі з них виходять з того, що довготри-валі цикли відбуваються під
впливом зовнішніх факторів розвитку.

У. С. Джевонс, наприклад, пов'язував формування довготривалих циклів і
економічних криз з періодичністю зміни плям на Сонці та їхнім впливом на
сільськогосподарське виробництво, а вже через Це - на чергування фаз у
підприємницькій діяльності.

На протилежність такому підходу у теорії М. Д. Кондратьєва довготривалі
цикли зумовлені внутрішніми факторами економіч-ного зростання. Вони
безпосередньо пов'язуються з циклічністю в розвитку виробничих сил
суспільства, насамперед з їхньою най-революційнішою частиною - засобами
праці. Близька до теорії М. Д. Кондратьєва позиція Й. Шумпетера, який
вважав, що голов-ну роль у механізмі довгих циклів відіграють хвилі
технічних но-вовведень і відповідні зміни інноваційної активності
підприємців.

Матеріальну основу довгих хвиль становить структурне онов-лення
технологічного способу виробництва. Здійснюється воно двома шляхами:
по-перше, еволюційно, коли поліпшуються і Вдосконалю-ються існуючі
технології; по-друге, революційне, коли відбувають-ся якісні зміни в
матеріалізації наукових знань.

Ці два шляхи доповнюють і замінюють один одного. Еволюцій-ний шлях дає
змогу використати потенціал існуючих технологій і підготувати умови для
стрибка в їхньому розвитку. Технічні рево-люції означають перехід до
нових технологічних принципів, які потім розповсюджуються еволюційно.

ся еволюційно.
Загальнотехнічні революції стають стрижнем революції в продуктивних
силах. Одночасно здійсню-ються стрибки і в розвитку людини як головної
продуктивної сили, в зростанні ефективності та продуктивності її праці.

Циклічне оновлення технологічних структур продуктивних сил суспільства
періодично повторюється, але, врешті-решт, циклічний розвиток
продуктивних сил здійснюється під впливом економічних факторів.
Інтенсивність науково-технічних відкриттів і винаходів, писав з цього
приводу М. Д. Кондратьєв, є функція запитів еконо-мічної дійсності й
попереднього розвитку науки і техніки. Сам роз-виток науки, підкреслював
він, включається до закономірного про-цесу економічної динаміки'. Це
означає, що аналіз довгих циклів не може бути обмежений лише аналізом
циклічності технічних коливань. Він обов'язково повинен включати в себе
також аналіз змін в організаційно-економічній структурі суспільства та
розвитку форм власності.

Починаючи з першої промислової революції кінця XVIII - першої третини
XIX ст. якісні стрибки у зміні базисних поколінь машин і технологій
здійснюються у часових межах 40-50-60 ро-ків. У цих самих межах і під
впливом тих самих матеріально-технічних і економічних факторів
здійснюються і довготривалі еконо-мічні цикли. З часів першої
промислової революції і до середини XX ст. було три довгих цикли. З
початком сучасної науково-техніч-ної революції розпочався четвертий
цикл, який триває і тепер.

У структурі довготривалих циклів виділяють два етапи розвит-ку -
низхідну і висхідну хвилі, або фази. Звідси цикл також має дві фази.

Низхідна фаза великого циклу - період зміни базисних техно-логій і
технологічних структур виробничої системи суспільства - триває 20-25
років. У цей час відбуваються гострі економічні кри-зи малих і середніх
циклів. Один з них утворює вихідний пункт для найбільших вкладень у
технічні вдосконалення, які були накопичені попереднім розвитком. Він
також бере на себе найбільше наванта-ження в перебудові економічної
структури суспільства, яка адек-ватна технологічному оновленню
виробництва.

gd[

gd[

ів новій технології. Це криза 1873 р., яка завершила епоху так званої
вільної конкуренції й поклала початок формуванню нової фази в розвитку
підприємництва - монополі-стичної. Це й криза 1929-1931 рр., яка стала
вихідним пунктом фронтального розповсюдження державно-монополістичної
струк-тури підприємництва. Це також криза 1974-1975 рр., з якою
пов'язаний розвиток транснаціонального підприємницького сус-пільства.

Висхідна фаза великого циклу - період тривалого піднесення економічного
та науково-технічного розвитку суспільства. Він три-ває від 25 до 30
років. У цей час не виключені й циклічні кризи, пов'язані з оновленням
виробничих фондів. Розвиваються вони, як правило, на рівні високої
кон'юнктури.

Період "високого піднесення" - це період масового розповсю-дження нових
технологій, зародження і розвитку нових провідних або навіть базових
галузей економіки. В цій фазі відкриваються додаткові можливості для
отримання прибутку, розширення інвес-тиційного процесу, залучення у

имання прибутку, розширення інвес-тиційного процесу, залучення у
виробництво додаткової робочої сили, зростання заробітної плати.

У той самий час з просуванням економіки до верхньої точки великого циклу
в народному господарстві починають нагромаджу-ватися й протидіючі
тенденції. Зростання органічної будови вироб-ництва посилює дію
тенденції норми прибутку до зниження. Зрос-тає напруга на ринку
позикового капіталу, підвищуються відсот-кові ставки. Нагромаджуються
інші суперечності, які вже немож-ливо розв'язати на еволюційній основі
технологічного оновлення виробництва. Починається глибока криза, яка є
початком нової, низхідної, фази великого циклу.

Поряд із створенням наукових основ довгострокового прогнозу-вання
економічної структури суспільства теорія довгих хвиль дає змогу виявити
також фундаментальні закономірності розвитку тієї чи іншої економічної
системи. Взаємозалежність між зміною ба-зисних технологій (великих
циклів) і глибинною перебудовою ви-робничих відносин, наприклад
підприємницького виробництва, має такий вигляд: першому технологічному
циклу (довгій хвилі) відпо-відає домонополістичне підприємництво,
засноване на вільному рин-ково-конкурентному механізмі; другій довгій
хвилі - монополіс-тичне підприємництво з ринково-конкурентним
господарським механізмом, який монополістичне регулюється; третій хвилі
- пе-ріод державно-монополістичного підприємництва з
державно-моно-полістичним конкурентно-ринковим механізмом
господарювання.

Урахування об'єктивної взаємозумовленості довгих циклів у роз-витку
технологічного способу виробництва і відповідного оновлен-ня економічної
структури суспільства дає можливість наукового обгрунтування сучасного
етапу підприємницького виробництва. Його початок припадає на другу
половину 70-х років. У економіч-ній літературі його називають
транснаціональним.

Основою структурної перебудови виробничої бази транснаціо-нального
капіталу є новий цикл науково-технічної революції, який почався
наприкінці 70-х років. Цей цикл грунтується на широкій
інтернаціоналізації структури відтворення, розвитку ресурсозбері-гаючих
технологій, електронній автоматиці, біотехнології, інфор-матиці. За
прогнозами вчених, він триватиме до другого десятиліт-тя наступного
століття. Вважається, що нинішній цикл завершить індустріальний тип
розвитку загальноісторичного процесу. На змі-ну йому прийде
постіндустріальна цивілізація. Цим визначається особлива складність
(суперечливість) сучасної виробничої структу-ри економічно розвинутих
країн. Вона має перехідні від індуст-ріальної до постіндустріальної
структурні характеристики.

Великі цикли притаманні як країнам з розвинутою ринковою економікою, так
і країнам командно-адміністративної системи. Гли-бина кризових потрясінь
економіки колишнього СРСР і східноєв-ропейських країн, яка припала на
другу половину 80-х - початок 90-х років, зумовлена не тільки
деформаціями командно-адміні-стративної системи. Ці економічні
потрясіння були пов'язані з не-обхідністю докорінного технологічного
переозброєння виробництва, викликаного новим етапом науково-технічної

зброєння виробництва, викликаного новим етапом науково-технічної
революції.

На відміну від промислове розвинутих ринкових країн, де цик-лічні
фактори довгих хвиль виявилися в середині 70-х - на почат-ку 80-х років,
часові межі в країнах командно-адміністративної сис-теми зсунулися
приблизно на десятиліття. Головним фактором цього відставання став більш
низький рівень розвитку техніки і технології. Отже, існує й об'єктивна
зумовленість спільності ряду пере-творень механізмів управління,
організаційно-економічних струк-тур і форм власності у країнах з різним
економічним устроєм. Питання не в самій проблемі, а у формах і методах
її розв'язання.

Щодо України, то тут глибока економічна криза не є ні цикліч-ною, ні
довгохвильовою. Вона є частиною всеохоплюючої кризи, яка витікає з:
по-перше, структурної трансформації народногоспо-дарських пропорцій у
зв'язку з розпадом колишнього єдиного вироб-ничого простору в рамках
СРСР і порушенням колишніх виробни-чих зв'язків та нестворенням
відповідних економічних; по-друге, трансформації економічної системи в
цілому та, по-третє, з прак-тичної некерованості цими трансформаційними
процесами на мак-рорівні в умовах, коли національна держава тільки
формується.


© 2013 Alive-inter.net Про сайт Alive-inter.net Зворотній зв`язок Відмова від відповідальності