↑ Вгору

Реферат на тему

Соціально-економічна сутність системи сучасного світового господарства. Особливості дії економічних законів


читати

Переглянути реферат

зберегти

Скачати реферат

друкувати

Друкувати реферат

File Info block version 193
Found at file offset 128 (hex 80)
Written by product version 32859
Language 1049
This is document (DOC) file
File uses extended character set
File created on Windows
Using default character set
Textstart = 2048 (hex 800)
Textlen = 33512 (hex 82e8)
Реферат на тему:

Соціально-економічна сутність системи сучасного світового господарства.
Особливості дії економічних законів

Світове господарство як система складається з соціально-еконо-мічних
підсистем, що підпорядковуються певним внутрішнім і зов-нішнім
закономірностям.

Окремі національне організовані господарства країн розвине-ної ринкової
економіки, країн ринкової економіки, що розвива-ються, та держав
перехідної від централізовано керованої до рин-кової економіки у своїй
суперечливій єдності становлять матеріальну основу, речовий зміст
світового господарства і одночасно є його основними
соціально-економічними підсистемами. Міжнародні еко-номічні відносини
пов'язують ці господарства у цілісну систему. Сучасна форма існування
світового господарства є наслідком бага-товікового розвитку продуктивних
сил та поглиблення поділу праці.

Основні соціально-економічні підсистеми сучасного світового господарства
визначають за такими критеріями, як 1) рівень і ха-рактер розвитку
продуктивних сил у взаємозв'язку їх з організа-ційно-економічними
відносинами, тобто зі ступенем розвитку рин-ку всередині тієї чи іншої
країни; 2) специфіка багатоукладності економіки; 3) особливості
державного регулювання господарсько-го життя (співвідношення
позаекономічних та економічних форм і методів регулювання, роль держави
в цьому процесі). Для того щоб віднести конкретну країну (або групу
країн) до певної соціально-економічної підсистеми, потрібна наявність
усіх трьох згаданих кри-теріїв.

Перший критерій - рівень і характер розвитку продуктивних сил у
взаємозв'язку з організаційно-економічними відносинами - стосується
структури виробництва, характеру чинників економіч-ного зростання і,
зрештою, ступеня задоволення різноманітних потреб людей. Він визначає
можливості окремих країн у міждер-жавних економічних зв'язках, у
міжнародній спеціалізації. Напри-клад, відчутна різниця в рівнях
розвитку продуктивних сил окре-мих країн зумовлює різні можливості їх
щодо міжнародної спеціа-лізації, особливо в галузях обробної
промисловості. Однак поділ праці між ними є однією з основ господарської
взаємодії, встанов-лення виробничих зв'язків між підприємствами різних
країн з ме-тою виробництва певної кінцевої продукції.

Наприклад, у той час, коли країни розвиненої ринкової еконо-міки
запроваджують інформаційні технології в матеріальному та нематеріальному
виробництві, створюють мережі банків даних, розширюють обмін інформацією
тощо, решта країн відчуває дефі-цит ресурсів розвитку, не підготовлена
до вирішення проблем ком-плексної модернізації. Це, безумовно, утруднює
стикування еконо-мічних структур різних країн. 

Головним каналом міжнародних зв'язків стають комп'ютерні системи. Так, у
США лише 5 відсотків із щорічних 1,3 трлн оди-ниць документів

в із щорічних 1,3 трлн оди-ниць документів
зберігаються на папері. За такої ситуації Україна, наприклад, зі своєю
паперовою архаїкою виявляється неспромож-ною нагромадити і використати
необхідну інформацію. Інформа-ційно-комп'ютерна технологія є основою
сучасних продуктивних сил. Внаслідок цього змінюються як характер
виробничого проце-су, так і галузева структура економіки.

У різних підсистемах провідна роль належить різним галузям, що зумовлює
технічну диференціацію підсистем і, як наслідок, їхню
соціально-економічну диференціацію. Структурні зрушення і між-галузеве
переливання робочої сили є самостійними факторами зрос-тання
ефективності виробництва,' особливо в промисловості. У краї-нах з
розвиненою ринковою економікою протягом останніх 10- 15 років чітко
виявляється тенденція до скорочення зайнятості в традиційних галузях з
високим рівнем трудоємності виробництва (харчова, текстильна, швейна
тощо), а також в капіталоємних галу-зях (металургія). Однак паралельно
зайнятість зростає в наукоємних галузях, які визначають сьогодні
науково-технічний прогрес і темпи зростання ефективності виробництва
(приладобудування, електротехніка тощо). Ця тенденція зумовлює
відповідний підхід країн розвиненої ринкової економіки до міжнародної
спеціалізації передусім у відносинах між собою.

У сфері організаційно-економічних відносин мають місце як прямий
взаємозв'язок між країнами різних підсистем у формі обмі-ну товарами та
послугами, виробничої кооперації тощо, так і не-прямий взаємовплив -
демонстраційний ефект господарюван-ня. Своєрідні імпульси розвитку
виходять, як правило, з країн розвиненої економіки. Між країнами різних
підсистем залишає-ться суттєвий розрив у головних показниках розвитку,
започат-кований диференціацією їхніх внутрішніх
організаційно-еконо-мічних відносин. Цей розрив більш-менш точно
віддзеркалюється в двох агрегативних показниках - валовому внутрішньому
про-дукті на душу населення та особистому споживанні на душу насе-лення.

Розглянемо другий критерій визначення соціально-економічних підсистем -
специфіку багатоукладності економіки.

Країнам розвиненої ринкової економіки властива технологічна і
соціально-економічна багатоукладність. Проте в різноманітних формах
високоорганізованого ринкового господарства на основі розвитку приватної
та суспільної власності, індивідуальних свобод та правових інститутів
функціонують досить налагоджені механіз-ми саморозвитку; господарство
високоінтегроване. У країнах рин-кової економіки, що розвиваються,
специфіка багатоукладності полягає у переважанні нетоварних форм
господарювання і є ха-рактерною рисою виробничих відносин у цих країнах,
причому частка нетоварних, традиційних форм господарювання в народно-му
господарстві цих країн неоднакова; Досить суттєво відрізняєть-ся вона,
наприклад, у країнах Центральної Африки та Південно-Східної Азії.
Сучасні товарні форми також диференційовані за рів-нем свого розвитку як
усередині тієї чи іншої країни, так і в різних країнах (наприклад,
дрібнотоварний уклад у Бразилії та в Буркіна-Фасо).

д у Бразилії та в Буркіна-Фасо).

Специфіка країн перехідної від централізовано керованої до ринкової
економіки полягає у започаткуванні процесу роздержав-лення і
приватизації, формуванні сучасного багатоукладного гос-подарства.

Третій критерій - особливості державного регулювання госпо-дарського
життя. Специфіка багатоукладності в країнах ринкової економіки, що
розвиваються, та в країнах перехідної від централі-зовано керованої до
ринкової економіки відбивається у слабкому ступені суспільної
інтеграції. У цих країнах особистість не виділена з колективу (общинне,
патріархальне господарство або суцільне одержавлення економіки), свободи
особи та інститути демократії нерозвинені. Складності в розвитку цих
країн полягають у тому, що за різних рівнів соціально-економічних та
техніко-економічних показників механізм саморозвитку або відсутній, або
є вкрай не-ефективним. Переважання позаекономічних форм і методів
орга-нізації господарства, запроваджуваних державою, характерне для всіх
країн з малорозвиненою системою ринкових відносин. Слід зазначити, що
такий стан відтворюється, оскільки у спробах вирі-шити
соціально-економічні проблеми переважають методи тоталь-ного
перерозподілу національного доходу, які спричинюють потре-бу в
громіздкому прошарку управлінців. Це блокує саморегулю-вання економіки
(у країнах, що розвиваються) чи перехід від про-стих до більш складних,
але водночас менш стійких форм ринкової організації (у країнах
перехідної від централізовано керованої до ринкової економіки).

Так, загальновідомо, що колишні країни командно-адміністра-тивної
системи спробували пройти етап індустріалізації на "крей-серських"
швидкостях. Проте ця мета частіше пов'язувалася з по літичною
орієнтацією, а не з внутрішніми соціально-економічними передумовами.
Скажімо, взаємозалежність між республіками ко-лишнього СРСР, на перший
погляд, була логічно обгрунтованою та міцною. Проте при знятті
політичного каркасу вона виявилась крих-кою, оскільки не грунтувалась на
товарно-грошових відносинах, економічних інтересах.

е обов'язково має бути подолане. Вихід капіталу за національні межі
невіддільний від становлення і розвитку підприємництва та світового
господарства. Звідси загаль-ним у сучасних соціально-економічних
підсистемах світового госпо-дарства є розвиток товарно-грошових відносин
на основі багатоук-ладної економіки, конкуренції між укладами, які в
найузагальненішій формі відбивають наслідки розвитку підприємництва як у
націо-нальних межах, так і поза ними. При цьому саме підприємництво є
одночасно і причиною, і наслідком глибинних процесів у продук-тивних
силах, які в національних межах на певному етапі обмежу-ють прагнення до
самозростання капіталу.

Хоча соціально-економічний розвиток у деяких країнах (напри-клад, у
Скандинавських) відбувається в напрямі від ринкової еко-номіки до
змішаної, а від змішаної - до економіки узгоджень, товарно-грошові
відносини залишаються об'єктивною основою взає-мозв'язку і
взаємозалежності безпосередніх суб'єктів світового господарства, як і

господарства, як і
спільний інтерес в економічному прогресі та у розв'язанні глобальних
соціально-економічних проблем.

У спільному інтересі в економічному прогресі та у розв'язанні глобальних
соціально-економічних проблем, як у фокусі, сходяться і концентруються
проблеми, пов'язані з розвитком людини, забез-печенням її майбутнього.
Не випадково серед критеріїв оцінки кон-курентоспроможності різних країн
на фоні світового господарства якість робочої сили посідає перше місце,
випереджаючи такі показ-ники, як якість продукції, ринкова орієнтація та
рівень нового по-коління бізнесменів. Якість робочої сили, в свою чергу,
залежить від пристосування сучасної людини до умов природного і
соціаль-ного середовища, що змінюються під впливом науково-технічного
прогресу, від сучасної урбанізації, від успіхів у боротьбі з епідемія-ми
і найважчими захворюваннями тощо.

Оптимальне розв'язання подібних проблем загальнопланетарного масштабу
потребує взаємодії як науково-технічних, так і соціаль-но-політичних
факторів, координації зусиль держав, що формально належать до різних
соціально-економічних підсистем, визначення для кожної держави
посильного внеску та умов участі.

Особливим у різних соціально-економічних підсистемах світово-го
господарства є різні рівень і характер розвитку продуктивних сил у
взаємозв'язку їх з організаційно-економічними відносинами та відмінності
у державному регулюванні господарського життя.

Всередині кожної з підсистем існують свої ступені відмінностей, оскільки
кожна з них не є однорідною (США і Іспанія, Аргентина і Малаві тощо).
Динамізм виробничих і суспільних процесів відби-ває цю неоднорідність,
особливо щодо трансформації відносин влас-ності й менеджменту. Подібні
перетворення мають передусім сприя-ти зміні структури виробництва і
експорту відповідно до критеріїв світового ринку.

У підсистемі країн перехідної від централізовано керованої до ринкової
економіки за відмінностями в державному регулюванні господарським життям
вирізняються принаймні чотири групи країн:

1) країни, що активно наближаються до ринкової економіки (Угор-щина,
Чехія, Польща, країни Балтії тощо); 2) країни, що наближа-ються до
ринку, використовуючи інститути командно-адміністра-тивної системи
(Китай, В'єтнам); 3) країни, що виникли в результа-ті розпаду колишнього
СРСР і ще не зовсім визначилися в підходах до розвитку ринкових
відносин, тому перебувають у початковій стадії хаотичного руху до ринку;
4) країни, що намагаються розви-вати окремі елементи ринку під впливом
об'єктивної реальності (Куба, Північна Корея тощо). Між наведеними
групами країн немає чітких меж, окремі країни займають проміжну позицію.
Напри-клад, Монголія займає місце між другою та третьою групами, од-нак
ближче до другої.

Соціально-економічна сутність системи сучасного світового гос-подарства
полягає в діалектичному взаємозв'язку національних гос-подарств країн,
що належать до трьох соціально-економічних під-систем, здійснюваному
через міжнародні економічні відносини.

Система світових ринкових відносин функціонує і розвивається за

их ринкових відносин функціонує і розвивається за
загальними економічними законами. Передусім - це закони вартості та
попиту і пропозиції, дії яких властиві як загальні озна-ки, так і
специфічні для світового товарного виробництва особли-вості. Діалектична
єдність цих ознак та особливостей визначає якісну своєрідність світових
ринкових відносин, відрізняє їх від інших форм ринкових відносин.

Загальний взаємозв'язок виробників на засадах товарно-грошо-вих відносин
існує в будь-якій соціально-економічній підсистемі сучасного світового
господарства. Водночас дія законів вартості та попиту і пропозиції
зазнає модифікації на основі конкретних ви-робничих відносин, а також
продуктивних сил, державного управ-ління тощо в кожній підсистемі. Крім
того, модифікацію цих зако-нів зумовлює зміна змісту економічної
системи.

Головним критерієм еквівалентності сьогодні стає обмін на ос-нові
інтернаціональних вартостей, які формуються як середньосвітові величини
в результаті конкурентної боротьби між різними державами та іншими
суб'єктами світових ринкових відносин. Кож-ний з них в обмін на
уречевлену в своїх товарах світову інтернаці-ональну працю отримує
однакову кількість такої самої праці в інших товарах, які купує на
світовому ринку. Економія національної праці, яка реалізується у
світовому товарообміні, досягається завдяки між-народному поділу праці,
що дає змогу виробити більшу кількість товарів та знизити національну
вартість їх, витративши при цьому ту саму кількість національної праці.

Інтернаціональні витрати суспільне необхідної праці на вироб-ництво
товарів визначають величину інтернаціональної вартості. Національні
витрати суспільне необхідної праці країн, що експор-тують на світовий
ринок найбільшу кількість певної продукції, фор-мують інтернаціональні
витрати і, як наслідок, інтернаціональну вартість. Проте у формуванні
останньої беруть участь не всі това-ри, які виробляються у різних
країнах, а лише ті, які експортують-ся на світовий ринок. Звідси ступінь
впливу національної вартості на інтернаціональну залежить від частки
окремих країн у загаль-ному обсязі продажу окремих товарів на світовому
ринку.

Країни, які беруть участь у міжнародному поділі праці та обміні,
знаходяться в неоднакових умовах. Це визначається не тільки рів-нем
розвитку, структурою економіки і ємкістю внутрішнього рин-ку, а й
відмінностями географічного положення, складом та розмі-рами природних
ресурсів. На світовому ринку країни, витрати яких на виготовлення того
чи іншого продукту вищі за середній інтер-національний рівень,
виявляються неконкурентоспроможними, ті ж, у яких подібні витрати нижчі,
мають більш високий доход від експорту своїх товарів.

Є багато специфічних факторів, які тією чи іншою мірою пере-шкоджають
формуванню інтернаціональної вартості. Вплив цих факторів
(зовнішньоторгові та валютні обмеження, коливання кур-сів валют, біржові
"лихоманки") позначається на світових цінах. Проте короткочасні
коливання цін не відображають довгостроко-вих тенденцій, а власне в

асне в
останніх і виявляється універсальна дія закону вартості як регулятора
світових ринкових відносин.

Якісна еволюція, яку переживає сучасне світове господарство, полягає у
подальшій трансформації світових продуктивних сил і виробничих відносин
і зумовлює особливості дії інших, крім назва-них законів вартості та
попиту і пропозиції економічних законів, - закону відповідності
виробничих відносин рівню і характеру роз-витку продуктивних сил, закону
зростання потреб, закону економії часу, закону зростання продуктивності
праці тощо.

У своїй сукупності особливості дії економічних законів у світо-вому
господарстві відображають удосконалені форми і культуру господарювання,
які викристалізовуються в процесі суспільного добору, що відбувається
одночасно з розвитком і поглибленням міжнародного поділу праці. Один
процес дає суспільству можли-вість неухильно підвищувати ефективність
праці, інший - більш раціонально організовувати суспільне виробництво і
продуктивні-ше розпоряджатися його результатами. Доповнюючи та
стимулю-ючи один одного, ці процеси зумовлюють розвиток світового
гос-подарства.


© 2013 Alive-inter.net Про сайт Alive-inter.net Зворотній зв`язок Відмова від відповідальності