↑ Вгору

Реферат на тему

Становлення економічних функцій Української держави


читати

Переглянути реферат

зберегти

Скачати реферат

друкувати

Друкувати реферат

File Info block version 193
Found at file offset 128 (hex 80)
Written by product version 32859
Language 1049
This is document (DOC) file
File uses extended character set
File created on Windows
Using default character set
Textstart = 2048 (hex 800)
Textlen = 24284 (hex 5edc)
Реферат на тему:

Становлення економічних функцій Української держави

План

1. Становлення економічних функцій Української держави

2. Економічна політика держави

1. Становлення економічних функцій Української держави

Після проголошення незалежності в Україні розпочався процес становлення
її державних інституцій і формування їх основних функцій, включаючи й
економічні. Цей процес йде болісно. Про-довжуються дискусії з приводу
того, якою має бути економічна роль Української держави, якими шляхами
держава повинна здійс-нювати соціальні реформи.

У свідомості багатьох домінує негативне ставлення до державної власності
і державного господарювання. Ця негативна реакція на наслідки невдалого
експерименту з побудовою одержавленої еко-номіки в колишньому СРСР
поширюється на економічну роль дер-жави взагалі. Існує небезпечна ілюзія
про можливість побудови саморегульованої господарської системи, більше
того, про автома-тизм переходу до такої системи. Як наслідок прояви
руйнування соціально-економічного потенціалу, який дістався у спадок від
УРСР. За цих умов у суспільстві реанімуються сили, які прагнуть
повер-нути розвиток економіки України назад до її скомпроментованої
моделі.

Справа ускладнюється тим, що, дотримуючись довгий час пара-дигми держави
як машини класового панування, вітчизняна сус-пільна наука водночас
фактично не досліджувала її як велике над-бання цивілізації,
загальносоціальний інститут. Відкинувши теорію радянської держави -
наступниці держави диктатури пролетаріа-ту, наша країна досі не має
концепції держави в сучасному її розу-мінні. Крім того, ми не маємо
теорії її функцій, у тому числі й економічних.

Реалізація економічної функції держави сьогодні в Україні має свої
особливості. Історичний шлях українського народу надто дов-гий час не
увінчувався побудовою своєї суверенної держави, вна-слідок чого він
багато втратив в економічному розвитку. Сьогодні відкриваються унікальні
можливості змінити становище.

Українська держава повинна стати носієм прогресивної систе-ми
господарювання, головним архітектором нової національної еко-номіки. В
переломні епохи зміни одного суспільного ладу іншим (а саме таку епоху
ми нині переживаємо) ця економічна функція держави відіграє особливо
важливу роль.

Функція архітектора національної економіки спрямована на транс-формацію
економіки колишньої УРСР як частки, уламка так звано-го
"народногосподарського комплексу СРСР" у самостійну госпо-дарську
систему, що функціонує на основі поділу праці в Європі та світі. Така
трансформація має бути забезпечена структурною пере-будовою економіки,
соціальної сфери, освіти, науки та інших галу-зей, досягненням
енергетичної незалежності держави, завершен-ням формування національної
фінансової, грошово-кредитної,, бан-ківської, бюджетної, митної,

ої, грошово-кредитної,, бан-ківської, бюджетної, митної,
валютної, податкової систем, національ-ного законодавства. Перед
державою стоїть завдання формування національної моделі державного
сектора економіки, ринку і ринко-вої інфраструктури, забезпечення
ефективної зайнятості, подолан-ня монополізму та недобросовісної
конкуренції. Держава не може піти по шляху розвитку вільної конкуренції
підприємницьких струк-тур. Західні країни цей етап пройшли ще у XIX ст.
Вільна, нічим не стримувана конкуренція має не тільки позитивні, а й
негативні нас-лідки. У цій боротьбі виграє той, хто сильніший, проте не
завжди той, хто кращий. Як наслідок фальсифікація результатів праці,
об-ман покупців, погіршення якості послуг, продуктів, їх підробка, нова
форма диктату виробника над покупцем. Це повною мірою власти-ве для
нинішньої економіки України. За цих умов важливою еконо-мічною функцією
є регулювання конкурентної боротьби, забезпе-чення державних стандартів
якості продукції та соціальних вимог.

Особливе значення для молодої держави у цьому зв'язку має створення
нової системи соціального захисту. Українська держава є головним
чинником трансформації усіх суспільних відносин в країні. На неї
покладаються такі важливі функції, як забезпечення територіального
верховенства в економічній і фінансовій систе-мах, економічного
суверенітету, реалізація права ефективного вер-ховного власника
національного надбання та ін.

Не менш важливою і складною є функція захисту інтересів на-ціональної
економіки, національних підприємств як на внутрішньо-му, так і на
зовнішньому ринку, інтеграційна політика.

Інтернаціоналізація господарських зв'язків, інтеграційні процеси
обмежують можливості реалізації державою свого права верховно-го
власника. Разом з тим протекціонізм, заходи колективного, між-державного
регулювання економіки посилюють цю функцію дер-жави. Та чи інша форма
участі в об'єднаннях з іншими колишніми республіками СРСР, іншими
міжнародними структурами послаб-лює можливості Української держави, що
знаходиться в процесі становлення, мати повне верховенство над своїм
економічним по-тенціалом. Розрив цих зв'язків також завдає великої шкоди
еконо-міці. Потрібна гнучка формула розв'язання цього досить складного
питання.

Досвід інших країн свідчить, що національна економіка в умо-вах жорсткої
міжнародної конкуренції, боротьби за ринки збуту продукції не може
вижити без заходів державного протекціонізму стосовно вітчизняних
виробників.

З урахуванням усіх цих обставин необхідно кардинально підви-щити роль
Української держави, зміцнити її інститути.

2. Економічна політика держави

¦

Ё

грунтованою концепцією економічної політики нової держави, В основу цієї
концепції покладено ідеї розширення втручання дер-жави в господарські
справи, процеси виробничого відтворення.

Меркантилізм як політика забезпечував доступними у свій час для держави
засобами сприяння розвитку тих галузей економіки, які займали домінуюче
становище в народному господарстві. Він покладав на державу функції

ї
сприяння обробній промисловості, турботу про шляхи сполучення, митну і
колоніальну політику, зов-нішню торгівлю, експортні галузі, які
забезпечували надходження в країну золота. Ці галузі держава брала під
свій контроль.

Згодом політика меркантилізму стала гальмом розвитку еконо-міки.
Концепція меркантилізму була замінена на концепцію фізіо-кратів, що
грунтувалася на ідеях свободи торгівлі, обмеження втру-чання держави в
економіку. Економічна політика фізіократів грун-тувалася на вимогах
розвитку конкуренції. Головний постулат цієї політики полягав у тому, що
економіка має розвиватись на засадах так званого природного права.

Згодом такий курс трансформувався в економічну політику під-тримки
вільної конкуренції на основі ідей школи класичної полі-тичної економії.
Економічна політика, яку пропонували теоретики класичної школи,
грунтувалася на постулаті, що приватний інтерес завжди збігається із
інтересом суспільним. Головне завдання сус-пільства - це зростання
багатства. Тому державі не треба втруча-тися у справи приватного
виробника. Так народилась догма не-втручання держави в економіку. На
практиці інтереси багатих верств і суспільства в цілому не збігалися.
Держава, реалізуючи економіч-ну політику класичної школи, взяла під свій
захист лише багатих. Відомий економіст того часу С. Сісмонді, критикуючи
класичну школу, розпачливо писав: "Невже багатство - все, а люди -
нічого?". Найрішучішими критиками класичної школи були
соціа-лісти-утопісти, а згодом марксисти.

Уже в XIX ст. повною мірою виявляються недоліки приватно-господарської
діяльності в багатьох галузях економіки. Поряд із зростанням багатства,
яке сконцентрувалось в руках обмеженого кола людей, масовими стали
злидні, голод, безробіття та паупе-ризм. Суперництво між соціальними
верствами переросло у так звану класову боротьбу. Політична ситуація в
багатьох країнах ста-ла нестабільною. Економічна політика, заснована на
ідеях класич-ної школи, поступово вичерпує свій потенціал.
Розпочинається про-цес передачі ряду галузей економіки в управління
державою. В XX ст. в окремих країнах, де до влади прийшли марксисти
тота-літарного напряму, відбулося повне одержавлення економіки.

Два протилежних підходи щодо економічної політики держави, один з яких
грунтується на ідеях розширення державного втручання в економіку, а
другий - на обмеженні її ролі в цій сфері, і сьо-годні в центрі дискусій
навіть у розвинутих країнах. Прихильники кейнсіанських і
неокейнсіанських концепцій виступають за посилен-ня регулюючої ролі
держави в економічній сфері. Їхні противни-ки - представники
.неокласичного та монетаристського напря-мів - закликають до обмеження
її втручання в господарські про-цеси. Сформувався компромісний напрям
так званого неокласич-ного синтезу. Час від часу бере гору та чи інша,
хоч і модифікова-на, модель економічної політики держави.

Механізм взаємозв'язку політики держави з економікою сьогодні досить
складний. Економіка як реальний базис суспільства, як систе-ма історично
зумовлених виробничих відносин багато в чому визна-чає політику держави.

бничих відносин багато в чому визна-чає політику держави.
Соціальна структура постіндустріального сус-пільства складна і строката.
Інтереси всіх соціальних верств сьогодні відображаються в діяльності і
захищаються багатьма політичними партіями, профспілками, суспільними
організаціями. Через їх посе-редництво економічні інтереси різних
соціальних верств інтегрують-ся в політичну систему суспільства,
впливають на характер рішень, у тому числі й економічних, що приймаються
державною владою. Так визначаються основні напрями економічної політики
держави, га-лузі бюджетного фінансування, системи і розміри податків,
соціальні програми, масштаби державного втручання в економіку.

Економічна політика держави, її економічні функції формуються сьогодні в
результаті складного механізму взаємодії та боротьби інте-ресів різних
верств населення. Така політика є результатом певного консенсусу цих
інтересів, їх рівнодіючою силою. Функція держави як інструмента
реалізації класових економічних інтересів обмежу-ється, все більше
поступаючись її загальноекономічним і загальносо-ціальним функціям.
Керуючись пріоритетами забезпечення соціаль-ної стабільності, держава
може проводити економічну політику навіть всупереч сьогоденним інтересам
панівних верств населення звичайно на певному відрізку часу. Сучасна
діалектика економіки і політики є основою для формування інститутів
правової держави.

Самостійність інститутів держави в проведенні економічної полі-тики має
й негативні наслідки. Нерідко виборці взагалі втрачають контроль за
діяльністю тих політичних сил, яких вони уповноважи-ли представляти свої
інтереси. Політичні партії та угруповання, ок-ремі групи політичних
діячів, які мають державну владу, часто ви-користовують її на власну
користь. Відносна самостійність держа-ви, апарату, який її обслуговує,
може призвести до повного розриву між цілями економічної політики
держави та інтересами суспільст-ва. Ось чому навіть у високорозвинутих
країнах стоїть питання за-безпечення суспільного контролю за механізмом
прийняття дер-жавних рішень, реалізацією державою своїх економічних
функцій.


© 2013 Alive-inter.net Про сайт Alive-inter.net Зворотній зв`язок Відмова від відповідальності