↑ Вгору

Реферат на тему

Лікувальна фізкультура (ЛФК) у лікуванні інсульту та черепно-мозкових травм


читати

Переглянути реферат

зберегти

Скачати реферат

друкувати

Друкувати реферат

Реферат на тему:

Лікувальна фізкультура (ЛФК) у лікуванні інсульту та черепно-мозкових
травм

Лікувальна фізкультура (ЛФК) у лікуванні інсульту

Розрізнюють 3 етапи реабілітації хворих на інсульт: 1-й — і ранній
відновний (до 3 міс), 2-й — пізній відновний (до 1 року), 3-й — етап
залишкових порушень рухових функцій (понад 1 рік). Визначаючи мету,
засоби і методики ЛГ на цих етапах реабілітації, ураховують призначений
руховий режим та ступінь порушення рухових функцій. Використовують
суворий та розширений ліжковий режими, напівліжковий (палатний) і
вільний рухові режими. Розрізняють 1-й ступінь порушення рухових функцій
(легкий парез), 2-й (помірний парез), 3-й (парез), 4-й (глибокий парез)
і 5-й ступінь (плегія, або параліч).

На ранньому відновному етапі лікування хворому послідовно призначають
суворий ліжковий, розширений ліжковий (2а—2б), палатний та вільний
режими. Тривалість кожного рухового режиму залежить від стану хворого і
ступеня порушень рухових функцій. Чим значніші порушення рухових функцій
виявлені, тим повільніше відбувається розширення режимів рухової
активності.

Якщо хворому призначають суворий ліжковий режим (на 1—3 дні), заняття
ЛФК протипоказані, хворому необхідно забезпечити спокій, медикаментозну
терапію та лікування положенням., Укладають хворого в положення,
протилежне позі Верніке—Манна. Це зменшує еластичність, запобігає
розвиткові м'язових контрактур. Хворого укладають у положення на спині,
на боці. Положення хворого змінюють декілька разів на день (4—6 разів)
на ЗО— 60 хв залежно від його стану і тонусу м'язів паретичної кінцівки.
З 3-го по 15-й день хвороби призначають розширений ліжковий (2а) режим.

Мета ЛФК: поліпшення функцій серцево-судинної та дихальної систем,
активізація моторики кишок, поліпшення трофіки тканин, запобігання
розвитку пролежнів, зниження м'язового тонусу, профілактика
геміплегічних контрактур, підготовка до активного повороту на здоровий
бік, стимуляція та відновлення ізольованих активних рухів у паретичних
нижніх кінцівках.

Із засобів ЛФК у цьому руховому режимі використовують лікування
положенням на спині, на боці, дихальні вправи, активні вправи для
дрібних, середніх, а пізніше також для великих суглобів здорових нижніх
кінцівок. З 3—6-го дня — пасивні рухи в суглобах паретичної нижньої
кінцівки. Навчають вольового посилання імпульсів до рухів синхронно з
ізольованим пасивним розгинанням передпліччя, згинанням гомілки.

Орієнтовно з 16-го по 21-й день хвороби призначають розширений ліжковий
(26) руховий режим.

Мета ЛФК: посилення загальнотонізуючого впливу на хворого, навчання
розслаблення м'язів здорової кінцівки, зниження м'язового тонусу в
паретичних нижніх кінцівках, переведення хворого в положення сидячи,
стимуляція відсутніх активних рухів у паретичних нижніх кінцівках,
протидія патологічним синкінезіям, підготовка хворого до переведення
його в положення стоячи, відновлення функції опори нижніх кінцівок та
навичок самообслуговування за допомогою здорової кінцівки.

Заняття ЛГ необхідно починати з пасивних вправ спочатку для здорової, а

хідно починати з пасивних вправ спочатку для здорової, а
потім і для паретичної нижньої кінцівки. Під час виконання пасивних
рухів велику роль відіграють вихідні положення окремих сегментів
кінцівок. Пальці легше розгинаються, якщо кисть зігнута, передпліччя —
якщо плече приведене, супінація передпліччя буде повноціннішою, якщо
лікоть зігнутий, відведення стегна — повнішим у зігнутому положенні.

Під час виконання активних вправ необхідно застосовувати полегшені
положення, використовуючи ліжкові рами, блоки, гамачки для підтримання
паретичної кінцівки.

Вправи виконують повільно, плавно, кожен рух — 4—8 разів. Спочатку
кінцівка повертається у вихідне положення пасивно, за допомогою
інструктора, потім — самостійно, а також з опорою. Особливу увагу слід
приділяти відновленню руху І пальця (відведення, розгинання,
протиставлення). Пасивно або активно протидіють патологічним
синкінезіям. Для цього під час виконання активних рухів ногою руки
фіксують за головою або вздовж тулуба, кисті — під сідницями, їх також
може фіксувати методист. У той час, коли здорова рука хворого
згинається, методист може пасивно розгинати паретичну руку.
Використовують також; вольове зусилля, наприклад, згинаючи ногу, хворий
протидіє згинанню руки, утримуючи її вольовими зусиллями в розігнутому
положенні.

ОРІЄНТОВНИЙ КОМПЛЕКС ВПРАВ ЛГ ДЛЯ ХВОРИХ НА ІНСУЛЬТ, ЯКИМ ПРИЗНАЧЕНО
РОЗШИРЕНИЙ ЛІЖКОВИЙ РЕЖИМ

1. Вихідне положення (В. п.) — лежачи на спині, паретична нога в
коригованому положенні, а паретична рука, з мішечком піску на долоні,
вздовж тулуба. Згинання та розгинання у плечовому суглобі випрямленої
здорової руки, 6—8 разів. Темп середній, амплітуда повна.

2. В. п.— те саме, тільки паретичну руку хворого інструктор підтримує
знизу в ліктьовому суглобі, а другою рукою фіксує кисть і пальці в
положенні розгинання. Пасивне згинання та розгинання у плечовому суглобі
випрямленої паретичної руки, 8—10 разів. Темп повільний, рухи плавні,
амплітуду збільшувати поступово.

3. В. п.— те саме. Пасивне згинання та розгинання в ліктьовому суглобі
паретичної руки хворого, зберігаючи розігнуте положення кисті та
пальців, 5—6 разів. Темп повільний, амплітуда повна, рухи плавні.

4. В. п.— те саме. Пасивна супінація та пронація кисті паретичної руки,
5— 6 разів. Темп повільний, амплітуда повна, дихання спокійне.

5. В. п.— те саме. Пасивне відведення та приведення в плечовому суглобі
випрямленої паретичної руки, 6—8 разів.

6. В. п.— те саме, тільки паретична рука трохи відведена, передпліччя в
середньому положенні. Пасивне згинання в суглобах пальців паретичної
руки. Відведення та приведення І пальця, по 10—12 разів у кожному
суглобі. Дихання довільне.

7. В. п.— те саме, паретичні кінцівки в коригуючому положенні, здорові —
випрямлені. Відведення здорової ноги вбік із поверненням у в. п., 5—6
разів. Амплітуда рухів повна, темп повільний, дихання не затримувати.

8. В. п.— те саме для паретичної руки. Інструктор рукою фіксує стопу під
прямим кутом, а другою знизу підтримує гомілку у верхній третині.

ній третині.
Пасивне згинання та розгинання паретичної ноги в колінному та кульшовому
суглобах, 8—10 разів. Темп повільний, згинання з максимально можливою
амплітудою, а розгинання — з неповною.

9. В. п.—- те саме для паретичної руки, паретична нога на валику.
Згинання та розгинання паретичної ноги у колінному та кульшовому
суглобах, 8—10 разів. Темп повільний, амплітуда повна.

ђ



Ш

для паретичної руки. Інструктор рукою фіксує стопу паретичної ноги під
кутом, другою підтримує знизу гомілку у верхній третині. З допомогою
інструктора виконати активне згинання та розгинання паретичної ноги в
колінному та кульшовому суглобах, 8—10 разів. Темп повільний, амплітуда
по можливості, активне згинання не підміняти пасивним рухом.

Мета ЛФК у палатному та вільному рухових режимах: зниження м'язового
тонусу, протидія геміплегічним контрактурам, подальше відновлення
активних рухів, перехід у положення стоячи, навчання ходити, протидія
синкінезіям, відновлювання навичок самообслуговування та
прикладно-побутових рухів.

Мета ЛФК, засоби і методика ЛГ на пізньому відновлюваль-ному етапі та в
період залишкових рухових порушень залежить від ступеня порушень рухової
функції. Так, наприклад, за наявності 1-го ступеня (легкий парез)
завданнями ЛФК є загальното-нізувальний вплив на організм, зміцнення
м'язів плечового поясу та спини, поліпшення постави, тренування ходіння,
а за наявності 5-го ступеня (плегія — параліч) — активізація діяльності
серцево-судинної та дихальної систем, навчання хворого самостійно
повертатися на бік, підготовка до переходу в положення сидячи і стоячи,
поліпшення опорної функції нижніх кінцівок, розслаблення м'язів здорових
кінцівок, зниження тонусу м'язів, протидія контрактурам, поліпшення
трофіки паретичних кінцівок та розширення навичок самообслуговування.

Особливості методики ЛФК у лікуванні черепно-мозкової травми

Черепно-мозкова травма може супроводжуватися струсом, забиттям,
здавлюванням і ураженням мозку. У комплексному лікуванні хворих
виділяють 3 клінічні періоди.

У 1-й період призначають спокій, проводять медикаментозне та оперативне
лікування, а також лікування положенням. ЛФК протипоказана. У 2-й період
призначають розширений ліжковий (2а—26) і палатний режими.

Мета ЛФК: активізація життєво важливих функцій серцево-судинної,
дихальної і травної систем, а також запобігання застійним явищам у
легенях, пролежням, поліпшення та відновлення вестибулярної функції,
підвищення загального тонусу організму.

Призначають ЛГ із незначним фізичним навантаженням з вихідного положення
лежачи або сидячи. Застосовують прості вправи на розвиток
статокінетичної стійкості, вправи зі зміною положень тіла, рухи голови у
бічній та передньозадній площинах з обмеженою амплітудою. Доцільним є
виконання вправ на координацію рухів, вправ для язика, нижньої щелепи та
мімічних м'язів, а також дихальні вправи з активізацією видиху.

ОРІЄНТОВНИЙ КОМПЛЕКС ВПРАВ ЛГ

ДЛЯ ХВОРИХ ІЗ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЮ ТРАВМОЮ

У 2-Й ПЕРІОД ЛІКУВАННЯ

1. В. п. — лежачи на спині. Підняти пряму руку косо — вперед — вдих,

ині. Підняти пряму руку косо — вперед — вдих,
розслабити м'язи та опустити її у є. п. — видих. Те саме другою рукою.
По 3—4

2. В. п. — те саме. Підняти пряму ногу догори — вдих, повернутись у в.
п. — видих. Те саме другою ногою. По 5—6 разів кожною ногою.

3. В. п. — те саме. Зігнути ногу, обхопити її руками і підтягти до
живота — видих, повернутись у в. п. — вдих. Те саме другою ногою. По 5—6
разів кожною ногою. Темп повільний, дихання рівномірне.

4. В. п. — те саме. Підняти руку і різнойменну ногу. Повернутись у в. п.
Те саме другою рукою та ногою. По 5—6 разів кожною парою кінцівок. Темп
повільний, дихання довільне.

5. В. п. — лежачи на спині, руки підняти вгору. Опустити руки з
одночасним підніманням прямих ніг. Повернутись у в. п. 6—8 разів. Темп
повільний, дихання не затримувати.

6. В. п. — те саме, у руках м'яч. Повороти тулуба в бік відведених рук з
м'ячем — видих, повернутись у в. п. — вдих. По 4—5 разів у кожен бік.

7. В. п. — лежачи на спині. Нахилити голову вперед і повернути її вбік.
Повернутись у в. п. Те саме у другий бік. По 4—6 разів у кожен бік. Темп
повільний, уразі запаморочення вправу припинити, зробити паузу.

8. В. п. — те саме. Нахил голови вбік. Повернутись у в. п. По 4—5 разів
у кожен бік. Темп повільний.

9. В. п. — те саме. Обертання головою з невеликою амплітудою в один бік,
потім — в інший. По 2—3 рази в кожен бік. Темп повільний. Запобігати
запамороченню голови.

10. В. п. — сидячи на стільці. Надування щік (одночасно та почергово).
Повторити 6—8 разів. Темп повільний, дихання носом, ритмічне.

11. В. п. — те саме. «Переміщення» повітря з однієї щоки до іншої. По 6—
8 разів до кожної щоки. Темп середній.

12. В. п. — те саме. Максимальний оскал зубів із відкритим та закритим
ротом, 6—8 разів. Темп середній.

13. В. п. — те саме. Бічні рухи нижньою щелепою (із закритим і відкритим
ротом). По 6—8 разів у кожен бік. Темп середній.

14. В. п. — те саме. Відкривання рота з глибоким вдихом через рот
(позіхання), 4—6 разів.

15. В. п. — те саме, руки на поясі. Почергові нахили тулуба в лівий та
правий бік. По 6—8 разів у кожен бік. Темп середній, дихання вільне.

16. В. п. — те саме. Нахил тулуба вперед — видих, повернутись у в. п. —
вдих, 4—6 разів.

17. В. п. — те саме. Поворот тулуба ліворуч — видих, повернутись у в. п.
— вдих. Те саме праворуч. По 4—6 разів у кожен бік.

18. В. п. — сидячи, у руках м'яч. Кидання м'яча обома руками в ціль,
8—10 разів. Темп середній.

У 3-й період лікування завданнями ЛФК є відновлення функції
вестибулярного апарату, нормалізація функції зовнішнього дихання,
загальнотонізуюча дія, відновлення навичок ходіння, поліпшення
психічного стану хворого. У цей період поступово ускладнюють методику
занять, дозволяють виконання вправ із навантаженням та амплітудою рухів,
що поступово збільшуються. Призначають рухи голови в різних площинах з
повною амплітудою, обертання тулуба в повному обсязі та в різних
напрямках, вправи в рівновазі на великій та малій площі опору.
Застосовують вправи в метанні середніх і малих м'ячів, а також вправи із

ні середніх і малих м'ячів, а також вправи із
заплющеними очима на місці та з пересуванням. Навчають ходити з
підстраховкою і без неї, рекомендують прогулянки на свіжому повітрі.
Можливі ігри на місці та естафетного типу в чергуванні з дихальними
вправами.

Призначаючи ЛФК хворим із контузією та комоцією мозку, необхідно
дотримуватися таких методичних принципів:

1. У 2-й період лікування найбільшого значення слід надавати
загальнозміцнювальним вправам, а також спеціальним вправам для
вестибулярного апарату.

2. Вправи зі зміною положення голови (нахили, повороти) ускладнюють
шляхом поступового збільшення амплітуди рухів голови.

3. Вправи в рівновазі слід виконувати на широкій площі опору і чергувати
їх із вправами в положенні сидячи.

4. Особливо обережно призначають вправи із заплющеними очима.

5. Під час виконання усіх вправ необхідно забезпечити повну страховку
хворого.

6. У 2-й період рекомендується виконувати вправи в метанні з великим
м'ячем, а в 3-й — способи метання ускладнюють і застосовують малі гумові
м'ячі.


© 2013 Alive-inter.net Про сайт Alive-inter.net Зворотній зв`язок Відмова від відповідальності