↑ Вгору

Реферат на тему

Особливості методики лікувальної фізкультури (ЛФК) у лікуванні захворювань і травматичних уражень периферійної нервової системи


читати

Переглянути реферат

зберегти

Скачати реферат

друкувати

Друкувати реферат

Реферат на тему:

Особливості методики лікувальної фізкультури (ЛФК) у лікуванні
захворювань і травматичних уражень периферійної нервової системи



Залежно від залучення певної ділянки нерва в запальний або травматичний
процес розрізняють такі захворювання: радикуліт (запалення нервових
корінців); неврит (запалення нервових стовбурів); плексит (запалення
нервових сплетень); поліневрити (запалення декількох нервів).

Характерною рисою клінічної картини у хворих із запальними і
травматичними пошкодженнями периферійної нервової системи є порушення
рухової функції та біль. Периферійний параліч і в'ялий парез
супроводжуються м'язовими атрофіями, зниженням м'язового тонусу і
сухожилкових рефлексів.

Мета ЛФК:

1) поліпшити кровообіг і трофічні процеси в ділянці ураження, сприяти
усуненню судинних та трофічних розладів;

2) активізувати розсмоктування залишкових явищ запального процесу
(профілактика утворення зрощень та рубцевих змін);

3)зміцнювати паретичні м'язи і зв'язковий апарат;

4) запобігти м'язовій атрофії та тугорухливості в суглобах або усунути
їх;

5) розвивати й удосконалювати замісні рухи та координацію рухів;

6) протидіяти викривленню хребта та обмеженню рухливості хребта;

7) справляти оздоровчу та загальнозміцнювальну дію на організм хворого.

Основні методичні принципи проведення ЛФК:

1) вибір безбольового вихідного положення — за допомогою оптимальних
вихідних положень виявити довільні рухи і розвивати наявні активні рухи
(для цього необхідно скорочувати паретичні м'язи і розтягувати їх
антагоністи);

2) розвивати рухливість у суглобах, збільшувати м'язову силу,
підвищувати тонус організму і розвивати навички прикладного значення за
допомогою спеціальних фізичних вправ, поступово розвивати рухові
навички;

3) вправи треба виконувати нерізко, амплітуду рухів збільшувати
поступово за допомогою махоподібних рухів без обтяження;

4) не доводити напружені м'язи до стану вираженого стомлення, для чого
чергувати спеціальні вправи із загальнорозвиваючими;

5) розтягування скорочених м'язів досягати вправами з обтяженням;

6) необхідні самостійні заняття 1—5 разів на день, поряд з фізичними
вправами застосовувати бальнеофізіотерапевтичні процедури.

Із засобів ЛФК рекомендують вправи, що сприяють відновлюванню функцій
паретичних м'язів (пасивні, ідеомоторні, зі стимуляцією активних рухів,
активні вільні вправи, вправи з опором) та вправи, що сприяють посиленню
кровообігу та кровопостачанню нервів (динамічні вправи для суглобів
кінцівок, на координацію, на підвищення стійкості вестибулярного
апарату).

Одним із найпоширеніших захворювань периферійної нервової системи є
радикуліт. До первинних радикулітів відносять радикуліти інфекційного,
застійного, токсичного і травматичного характеру; до вторинних —
радикуліти внаслідок дегенеративних змін у хребтовому стовпі.

Основними вихідними і водночас розвантажувальними положеннями для
виконання вправ ЛГ хворим із попереково-крижовим радикулітом є
колінно-ліктьове або колінно-кистьове, лежачи на спині, лежачи на боці,

кистьове, лежачи на спині, лежачи на боці,
а в разі шийно-грудного радикуліту — сидячи, стоячи з опорою на руки.

Особливості методики ЛФК у лікуванні невриту лицевого нерва

ў

ё













h

h

h

h

h

ў

ё

a$gd

з цього боку опущений, мова нерозбірлива. Найтяжче ускладнення невриту
лицевого нерва — контрактура паретичних м'язів і поява синкінезій.
Лікування комплексне: спеціальне положення (лейкопластична маска),
лікувальна мімічна гімнастика (з 6—10-го дня захворювання), масаж,
фізіотерапевтичні процедури.

Пасивно-активні вправи для мімічних м'язів (В.В. Макареня, 1992):

1. Відкривання та закривання рота з підтримуванням пальцями верхньої і
нижньої губи на боці ураження.

2. Заплющування та розплющування очей за допомогою вказівного пальця з
підтримуванням перстеневим пальцем верхньої губи на боці ураження.

3. Одночасне відведення кутів рота в лівий та правий бік і оскал зубів
з підтримуванням великим і вказівним пальцями верхньої та нижньої губи
на ураженому боці.

4. Витягування зімкнених губ уперед зі збереженням їх симетричності за
допомогою пальців.

5. Нюхальні рухи з підтримуванням пальцями зовнішнього краю ніздрі та
верхньої губи на ураженому боці.

6. Насуплювання брів за допомогою пальця, розміщеного в ділянці
надбрівної дуги, до утворення чіткої вертикальної складки.

7. Зморщування лоба (утворення виразних горизонтальних зморшок),
вказівний палець — на надбрівній дузі для активної допомоги рухові
брови.

8. Одночасне і почергове надування щік (губи притиснути пальцями однієї
руки, щоб не виходило повітря, долонею другої — натиснути на здорову
щоку, щоб вона не надувалася).

9. Почергове і одночасне підгортання верхньої та нижньої губи за
допомогою пальців (рот напіввідкритий).

10. Імітування посмішки з підтримуванням пальцем кутика рота.

Темп виконання цих вправ повільний або середній. Кожну вправу на початку
курсу повторюють 10—15 разів, потім кількість повторень збільшують щодня
на 3—5 і поступово доводять до 30—40 разів. У міру збільшення амплітуди
самостійних рухів і сили скорочення паретичних м'язів необхідно
зменшувати допомогу у виконанні вправ. Слід уникати втоми уражених
м'язів. Підтримуванню тонусу м'язів на боці ураження й поліпшенню
проведення нервових імпульсів допомагає масаж.

Масаж починають з ділянки лоба погладжувальними рухами долонної поверхні
пальців, потім виконують спіралеподібне розминайня в напрямку від
середньої лінії до скронь. Коловий м'яз ока масажують по верхньому краю
від середньої лінії назовні, а по нижньому краю — у зворотному напрямку;
масаж щоки виконують у напрямку від краю нижньої щелепи вгору до носа.
Масаж верхньої губи, носа і підборіддя також проводять знизу вгору,
тобто від кута рота до носа, від кінчика носа до перенісся і з-під краю
нижньої щелепи до кутика рота. Кожен прийом масажу рекомендують
повторювати 5— 8 разів, увесь сеанс необхідно виконувати кілька разів на
день.

Якщо розвивається парез лицевого нерва, завдання ЛФК полягає у
відновленні самостійних рухів м'язів обличчя з обох боків, Спеціальні

самостійних рухів м'язів обличчя з обох боків, Спеціальні
вправи починають з виконання найпростіших рухів мімічних м'язів.
Використовують артикуляційні рухи губ, починаючи з вимови голосних а, у,
і, о та ін., а потім — кількох складів — ма-ма-ма-ма, чу-чу-чу-чу,
мі-мі-мі-мі та ін.

Слід зазначити, що поєднання звуків б, в, п, ф, з зі звуками с тау важкі
для вимови. Тому рекомендується давати хворому завдання на день для
самостійного виконання перед дзеркалом найбільш важкозасвоюваних звуків
і складів. Критерієм відновлення нормального стискання губ може бути
здатність хворого свистіти на видиху та витягувати губи трубочкою.


© 2013 Alive-inter.net Про сайт Alive-inter.net Зворотній зв`язок Відмова від відповідальності