↑ Вгору

Реферат на тему

Прапор України



Переглянути реферат



Скачати реферат



Друкувати реферат

РЕФЕРАТ

на тему:

Прапор України





Використання …



Пропорції 2:3

Затверджений 28 січня 1992 року

Дизайн Синьо-жовтий двоколір

Кольори  

Синій

 

Жовтий



Тип Державний

План

Вступ

1 Історія

2 Галерея

2.1 Руські і литовські прапори

2.2 Козацькі прапори

2.2.1 Військо Запорозьке

2.2.2 Військо Чорноморське

3 День Державного Прапора України

4 Література

5 Посилання

Вступ

Держа?вний пра?пор Украї?ни — стяг із двох рівновеликих горизонтальних
смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до
його довжини 2:3.

Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації
Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом
животворного Хреста. Після нашестя татарских орд Батия ця символізація
зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах
українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом
обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й
сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з
блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі,
зброю, постаті святих.

Історія

Прапор з гербом Галицько-Волинського князівства.

Традиційний мотив полкових прапорів Гетьманщини.

Варіант прапора 1917 р.

Прапор УНР та Української Держави 1918-1920 рр.

Прапор УСРР 1927 р.

Прапор УРСР 1949 р.

Прапор УПА, сучасний стяг українських націоналістів.

Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми.
На зламі XIII—XIV століття з'явилися чотирикутні прапори з клиновими
полотнищами на вільному кінці. Найбільш вживаними кольорами були
червоний, далі білий, блакитний, рідко жовтий. Були і кольорові
сполучення. Найчастішими прапорними зображеннями були хрести, небесні
світила та княжо-родові тризуби-двозуби. Древка були завершені
наконечниками. Прапор Руської землі (Київської держави) був переважно
червоний з золотим тризубом-двозубом, того чи іншого великого
князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства — блакитна
з золотим левом. Прапор Великого князівства Литовського у XV столітті
був червоний з золотим тризубоподібним родовим знаком Гедиміновичів, а з
XV століття — червоний з зоображенням білого лицаря на такому ж коні з
золотою упряжкою, з мечем у правій руці і з блакитним щитом з подвійним
золотим хрестом на лівому плечі.

За козацько-гетьманської доби з'являється новий характерний прапорний
кольор, так званий малиновий. Найчастіше вживані полотнища були
прямокутними, або так звані скошені згори вниз або навпаки. Найвищими
державними прапорними емблемами булидві гетьманські корогви: перша —
червона з зображення білого Архистратига Михаїла і друга — з зображення
герба того чи іншого гетьмана. Завідував прапором генеральний хорунжий.
Гетьманщина користувалась у XVII столітті різнокольоровими прапорами,
однак переважав червоний колір. У XVIII столітті стали переважати
блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів та частково
інші ознаки, як небесні світила, зброя, постаті святих Михаїла, Юрія та

, зброя, постаті святих Михаїла, Юрія та
інші. Лицева сторона полкових і сотенних корогв і знамен була
національною емблемою з зображенням козака у золотому чи жовтому
щитовому полі на блакитному полотнищі, а зворотна — полковою чи сотенною
емблемою відповідного кольору з встановленим зоображенням. Великий П.
Запорізької Січі був червоним. На лицевій стороні — білий Архістратиг
Михаїл, а на зворотній — білий грецькій хрест, оточений золотими сонцем,
півмісяцем, зірками. Прапор куренів і паланок були переважно малинові з
зображенням Архістратига Михаїла або білого хреста і жовто-блакитні.
Запоріжжя дало також початок українському морському прапорництву.
Корогва для морських походів була біла з зображенням святого Миколи. З
упадком Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до
Росії та Австрії український прапор зник.

Під час революційної «Весни народів» 1848 р. Головна Руська рада у
Львові відновлює використання герба Руського королівства
(Галицько-Волинської держави) ХІІІ-XIV століття з зображенням золотого
лева, що спинається на скелю у синьому полі, а як національний прапор
широко вживається синьо-жовтий. На початку ХХ ст. у Галичині під впливом
так званих «німецьких правил» з'являвся жовто-синій прапор (тобто,
верхня смуга жовта). У літературі помилково стверджувалося, що ніби-то
жовто-блакитне поєднення кольорів було і на прапорі Української Народної
Республіки. Однак новіші дослідження довели, що подібні твердження
безпідставні. 27 (14 старого стилю) січня 1918 Мала Рада затвердила
проект українського морського прапору вироблений Українською Морською
Радою (складався з двох смуг, вгорі блакитна, внизу жовта; на синій
золотий знак князя Володимира — Тризуб з хрестом угорі)[1]. За гетьмана
Скоропадського порядок кольорів не змінився. 13.11.1918 був затверджений
синьо-жовтий прапор Західно-Української Народної Республіки. 15 березня
1939 року державним прапором Карпатської України став синьо-жовтий стяг.
Однак у 1930-х в Галичині, а після Другої світової війни вже в еміграції
виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синьо
порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української
Національної Ради від 27.6.1949, яка відзначала, що до остаточного
виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний
прапор буде синьо (блакитно)-жовтий.



*

.

r

x

Ђ





8

P

ф

ю

; з золотими схрещеннями серпом і молотом, супроводженими ініціалами
«УРСР». 21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила
горизонтально розташованих смуг: верхньої — червоного кольору (2/3
ширини прапора), і нижньої — лазурного кольору з зображенням у верхній
частині золотих серпа і молота і над ними — червоної п'ятикутної зірки,
обрамленої золотою каймою. Військово-морського й торгового прапора УРСР
не мала.

Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово
порушувалося демократичними силами наприкінці 1980-х років. 12 грудня
1989 року воно піднімалося на другому з'їзді народних депутатів СРСР. 23

СРСР. 23
березня 1990 року перша сесія Тернопільської міської Ради народних
депутатів XXI скликання прийняла постанову про національну символіку,
один із пунктів містив рішення про встановлення українського
національного прапору на будівлі міської ради поруч з державним прапором
УРСР. 28 квітня 1990 року аналогічні рішення були прийняті Львівською
обласною Радою народних депутатів, 24 липня 1990 року на Хрещатику біля
будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор. Після проголошення
незалежності України Верховна Рада України 28 січня 1992 року прийняла
постанову Про затвердження державним прапором України національного
прапора. Освячення Національного прапора було проведено священиком
Петром Бойком (Петро Тодосьович Бойко) після чого здійснена урочиста
хода і внесення прапора до Верховної Ради.

Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України
(прийнята 28 червня 1996 року) як «стяг із двох рівновеликих
горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів» (Стаття 20, Розділ І).

Галерея

Руські і литовські прапори

У 1410 році руські війська брали участь у битві під Грюнвальдом на боці
Королівства Польського і Великого князівства Литовського (ВКЛ) проти
свого давнішнього союзника часів Галицько-Волинського князівства —
Тевтонського Ордену. Польський хроніст Ян Длугош залишив опис хоровг
військ з руських земель, які з'явилися на рать з хрестоносцями.

Галицька земля



Козацькі прапори

Військо Запорозьке

Особистий прапор Богдана Хмельницького з традиційними козацькими
символами — зірками та срібним хрестом над місяцем — аналогам якоря,
ранньохристиянського знаку надії. На прапорі присутня абрівіатура
Б.ХГ.В.З.Е.К.МЛС. — Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорозького,
его королівської милості.

Загальний військовий прапор Війська Запорозького (ВЗ) часів
Хмельниччини, що був дарований козакам королем Яном Казиміром, був
червоного кольору з Архистратигом Михаїлом, що попирає списом змія з
одного боку, і коронованим білим орлом з двома православними хрестами з
другого.

Загальний військовий прапор ВЗ

Прапори козацьких сотень Київського і Чернігівського полків, а також
Київського магістрату захоплені литовським гетьманом Радзивілом у 1651
році. Серед прапорів числяться і три київські корогви з луком і стрілою
у кільці — гербом тогочасного Києва.







Військо Чорноморське

Після ліквідації російською імператрицею Катериною ІІ Війська
Запорозького і Січі у 1775 році, з частини українських запорожців було
утворено 1787 року Чорноморське козацьке військо, яке з 1860 року склало
основу Кубанського козацтва. 27 лютого 1788 року ліквідаторка Січі
жалувала чорноморцям двустроннє військо знамено з російським орлом і
андріївською зіркою та 7 курінних значків. Пізніше, 24 лютого і 30
березня 1803 року військо отримало від Олександра І 2 нових
блакитно-помаранчевих знамена.

Значок (1788)





День Державного Прапора України

23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ
№ 987/2004 «Про День Державного Прапора України». Цим Указом «на

Цим Указом «на
вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної
символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до
державних символів України» встановлено в Україні нове свято — День
Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня.
Відповідно до цього Указу Кабінет Міністрів України, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські
державні адміністрації повинні забезпечити здійснення комплексу заходів
щодо святкування Дня Державного Прапора України.

Література

Чмир М. "Командні хоругви” Галицької Армії (серпень 1919 р.).// "Знак". 
– 2006.  – Ч.  40.  – С.  8-9.

Гречило А. До питання про національний прапор // "Пам'ятки України".  –
1989.  – №  4.  – С.  44-48.

Гречило А. Питання про порядок кольорів на українському прапорі в
1917-1920 рр. // "Знак".  – 2006.  – Ч.  40.  – С.  10-11.

Гречило А. Становлення українських національно-державних символів у
1917–1920 роках // "Записки наукового товариства ім. Шевченка".  –
Львів,  2006.  – Т.  CCLII.  – С. 114-142.

Гречило А. Відродження українських національних символів у Галичині в
1848 р. // "Знак".  – 1998.  – Ч. 16.  – С.  1-2.

Ерстенюк М. Прапор // Довідник з історії України. — 2-е видання. — К.,
2001. — С. 620—621.

Котляр Алла. Синій — чисте небо, жовтий — колір полів // Дзеркало
тижня. — 2003. — № 43 (8—14 листопада).

Котляр Алла. Поки не ухвалено закон… // Дзеркало тижня. — 2004. — № 23
(12—18 червня).

Мулевич Олег. Державний прапор України // Дзеркало тижня. — 2006. — № 46
(2—8 грудня).

http://www.history.org.ua/journal/1999/4/10.pdf

http://uk.wikipedia.org/wiki

Указ Президента України № 987/2004 «Про День Державного Прапора України»
(укр.)

Українське геральдичне товариство (укр.)

Прапори України (рос.)

Козацькі прапори XVIII ст // Музеї України. Пятниця, 06 Квітня 2007


© 2013 Alive-inter.net Про сайт Зворотній зв`язок Відмова від відповідальності