↑ Вгору

Реферат на тему

Тепло батьківського хліба (виховний захід)



Переглянути реферат



Скачати реферат



Друкувати реферат

Виховний захід

на тему:

Тепло батьківського хліба

Мета. Ознайомлювати учнів з минулим нашого народу, звичаями нашого
краю; прищеплювати учням бережливе ставлення до хліба; виховувати повагу
до людей праці.

Обладнання. Колоски, коровай, вишивані рушники, ікони, модель печі.

(Сцена стилізована під кімнату сільської хати).

Господиня. Шановні гості! Запрошуємо вас до нашої господпи на хліб та
сіль, на слово щире та бесіду мудру.

(Пісня «Се наша хата»).

Маленькі сіни, ясна світлиця,

Всюди чистенько, чи так годиться.

Стукає в вікна груша крислата –

Се наша хата. (Двічі.)

Дубові лави, з ясеня скриня –

Білля ховає в ній господиня.

Вимиті вікна, писана стеля,

Біла постеля. (Двічі).

Трійця, Спаситель! Божа Мати,

А там Михайло, опікун хати.

Святий Микола глядить з-під ока

На нас з висока. (Двічі.)

Немов говорить: «Тіштеся діти! –

Маєте хату, є де стдіти.

За батька-матір Богу моліться

І пильно вчіться». (Двічі).

1-а дитина. Дивіться, сніп новий з’явився у нас.

2-а дитина. Невже з нового урожаю?

(Пісня «Дивувалися ліси»).

Дивувалися ліси:

Де поділися вівси?

Женчики позжинали,

Женчики пов’язали

Біленькими рученьками.

3-я дитина. А це вже, мамо, хліб з нового урожаю буде?

Господиня. Та вже ж, що так.

3-я дитина. Як пахне хліб!

Господиня. А чим же пахне хліб?

Чи знаєш ти, чим пахне хліб?

Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор за рікою?

Хліб пахне працею людською!

Чи знаєш ти, чим хліб запах,

Коли жневують у степах

Твої батьки в гарячу пору?

Він пахне щастям хлібозбору.

Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

Як поведуть твої брати

Зерном наповнені машини?

Хліб пахне соками земними.

Чи знаєш ти, чим хліб землі

Пахтить на вашому столі

Весною, влітку і зимою?

Хліб пахне радістю людською.

Господиня. Молодці ви в мене, діти. А хто мені скаже, звідки ж бере
початок шматочок хліба?

1-а дитина. Хліб починається з маленької зернини, яку посіяли у
теплий вологий грунт, з неї проростає рослина, яка викидає пшеничний
колосок. Влітку зерно дозріває. Потім комбайнери його збирають, а водії
відвозять на елеватор, де його провіюють і сушать.

2-а дитина. Готове зерно везуть до млина, там його мелють на
борошно. А потім з борошна на хлібозаводі печуть духмяний та поживний
хліб.

Господиня. Важка праця хлібороба. Це недоспані ночі, напружені дні,
висушені сонцем обличчя, мокра від поту сорочка.

3-я дитина.

Шануй же руки в мозолях,

Вклонися мудрим і землистим,

Які щороку на полях

Пшеницю сіють золотисту.

Господиня. Зараз на допомогу людині прийшла техніка – трактори,
комбайни, машини. А у давні часи кожен колосочок мали зібрати руки
селянина, зростити потом. Хто з вас пригадає, як раніше вирощували хліб.

У давнину поле орали волами чи кіньми. Зерно засівали вручну.

На жнива виходили всі. Чоловіки косили хліб косами, а жінки жали
серпами, в’язали у снопи, складали у копи.

али у копи.

Зібрані колоски обмолочували ціпами. Зерно на борошно мололи на вітряних
або водяних млинах. Але завжди у полі, на ниві з працею поруч лилася
пісня.

Дзвенить колоссям нива золота

Сповняє лан ранкова світла повінь.

І літній день, краси наснаги повен,

В вінок пшеничний пісню запліта.

Та пісня ллється радісна й проста,

Де простяглись хлібів дозрілі гони,

Де гримотять комбайнові загони,

Збираючи пшениці і жита.

( До хати заходить господар).

Діти. Тату,тату, ви з поля?

Господар. Так, дітки, зполя.

Діти. Ну то як цьогорічний хліб?

Господар. Гарний урожай зібрали цього року. Пшеничне колосся повне,
налите життям і добром.

Господиня. А звідки ж він береться?

Дитина.

Їздив заєць до млина,

П’ять пудів змолов зерна.

Цілу ніч у хаті тихо –

Випікала хліб зайчиха.

Рано-вранці у хустинці

Понесли зайці гостинці

Пташенятам і звірятам,

Хлопченятам і дівчатам.

Аж хрумтять окрайчики –

Добрий хліб від зайчика.

Господиня. Що то було радощів дітворфі отримати такий дарунок від
зайчика!

(Пісня «Ой на горі в житі сидить зайчик»).

Господиня (з печі виймає хліб). Ось і хліб наш випікся. Але спочатку
нехай трошки схолоне.

Дитина.

Тільки-но з печі – скоринка в золі.

Свіжа хлібина лежить на столі.

День починається з цієї хлібини.

В ній наш достаток, могутність країни,

Наших морів не стривожена синь,

Шлях до зірок у космічну глибінь.

Кажуть в народі правдиві слова:

«Хліб-годувальник – всьому голова».

Господиня. Та й коровай уже дійшов.

1-ша дитина.

Ой рум’яний він який!

І пшеничний, і пухкий!

2-а дитина.

Ми тебе за давнім звичаєм

Червоною калиною заквітчаєм.

3-я дитина.

Станеш ти увесь як той віночок!

Зверху солі покладемо дрібочок!

Господиня. З часом виникло багато народних повір’їв про хліб,
своєрідних законів, переступати які було великим гріхом. Які повір’я про
хліб ви знаєте?

1-а дитина. Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий
дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці
тримається людське життя.

2-а дитина. Випікали хліб у суботу і дивилися: якщо хліб гарно
вдається – то буде вдача цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорить –
на смуток, потріскається – чекай новини.

З-я дитина. Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова,
бабусина і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин «на позику», бо
позичати чиюсь найменовану хлібину не можна – відведеш щастя від хати.

p

 

p

 

Ю



D

?D

r

t

І



к

й просили людину добру і вмілу. Так само пізнавали долю народженої
дитини, по хрестинному калачу.

5-а дитина. Якщо першу хлібину з нового урожаю не подарували людям –
злидні будуть тебе їсти.

6-а дитина. Якщо хліб підгорить, то значить завелась нечиста сила в
домі. Треба святити хату й хліб.

7-а дитина. Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишитому
рушнику або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не
перевівся достаток у домі.

Господиня. А скільки склав народ прислів’їв про хліб, щоб пам’ятали
люди, який він важливий у житті. Які прислів’я про хліб ви пам’ятаєте?

* Риба – вода, ягода – трава, а хліб – усьому голова.

* Паляниця – хлібові сестриця.

* Довелося бідувати, на хліб-сіль заробляти.

* Нема святішої святині, як хліб на нашому столі.

* Земля – матінка, а хліб – батечко.

Господиня. Є таке страшне слово – голод. Людина, яка пережила його,
із жалем чує це слово. А скільки довелося нашому народові пережити в
голодне й лихе життя. У роки Великої Вітчизняної війни не тільки від
куль, а й від голоду помирали люди. Ви, мабуть, чули про бдокаду
Ленінграда. Блокадний пайок важив трохи більше 100г, а самого хліба у
ньому була 10 частина.

Лініями окопів покраяні поля, сплюндровані війною села. Але тільки
далі відходив фронт, враз люди бралися за хліб. Він був з домашніх трав,
картопляних лушпайок. Але все-таки хліб і хліб для живих.

Солдатський хліб – черствий сухар,

І в казанку незмінна каша.

Ми винесли страшний тягар,

Така вже видно, доля наша.

Тоді збагнули ми, що хліб

Здобутий був бійцями роти.

Ми проміняти не змогли б

На всі житейськії щедроти.

Господиня. А ще й страшний голодомор в Україні 1993 року. Скрізь, як
говорив Шевченко, «село неначе погоріло, неначе люди подуріли». Від
голоду помирали і дорослі, і такі, як ви, діти, промовляючи своє останнє
слово в житті – «хліб». Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх
дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки, як і саме
життя. І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод. Ніколи до кінця
своїх днів не кине шматок хліба на землю, бо перед ним завжди будуть очі
тих, хто помер від голоду у ті страшні часи. І коли вам скажуть, що є
легкий хліб, то знайте – це неправда. Є гіркий прошений, є солодкий
зароблений, є чорний позичений, є білий дарований, є солоний горьований.
А легкого хліба нема.

1-а дитина.

Ми кажем: хліб. У слові цім – усе:

Життя, котре виблискує червоно,

Весна, що цвіт калиновий несе,

І осені хмільне достигле гроно.

2-а дитина.

В путі не впав, з дороги не зійшов

Ніхто, якщо у жилах його сила.

Ми кажем: хліб, і знов живе любов,

А в хлібороба виростають крила.

3-я дитина.

Ми кажем: хліб. Та важко він росте:

На нього спеки, буря, град і злива,

На нього спеки, буря, град і злива,

Як часто ще колосся золоте

Калічиться негодами на ниві.

(Пісня про хліб).

Теплий хліб на столі, у кожному домі –

Дар великий землі, праця рук невтомлених.

Сонечко золоте – біла паляниця.

Серце наше цвіте, радісью іскриться.

Слава вам трударі, чесним, дбайливим,

Хто встає на зорі, засіває ниву.

Господиня. Хліб – частина історії і її майбутнього. Він дивний
початок і окреме щастя життя. Раніше люди говорили про хліб як про живу
істоту:»Хліб – годувальник, хліб – батечко». То чи ж заслуговує він
такої величі?

Діти. Так!

Господиня. Ніколи в житті ви не зможете обійтися без хліба. Тож
живіть так, щобхліб ваш був завжди справедливий і чесний, ставтеся до
нього так, щоб і для ваших дітей і правнуків був він дивом, витвором рук
людських.

Господар. Запам’ятайте і скажіть всім: у хліба душа вашої землі,
долі багатьох людей, їхня невтомна праця.

Не топчіть хліба, не кидайте недоїдений, не гордуйте ним.
Пам’ятайте: за хліб платять життям. А шматок, поділений навпіл, робить
людей друзями.

Господиня.

Шануйте ж хліб, бо в кожному шматочку

Краплина поту, праці, доброти,

І знайте, щоб дійти до столу,

Через нелегкий шлях повинно зернятко пройти.

Щоб ви сьогодні ласували хлібом,

Не знали горя і великої біди,

Зернятко проросло, набралось сили

І золотою паляницею прийшло сюди.

Не дайте ж впасти жодній крихті хліба,

Не допустіть, щоби стоптали люди злі її.

Тоді зернина вас осяє сяйвом світлим

І завжди буде хліб на вашому столі.

(Господиня роздає хліб).

Господар. Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб: тільки
сильний духом вдячний за хліб. Будьмо ж вдячними, друже.

1-а дитина.

В народі ж хліб, мов матір поважають,

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.

2-а дитина.

Так хай же щедром наливає соком

І колоситься золотистий сніп.

І хай же родить більше з кожним роком

Всі. Його величність – годувальник хліб.

3-я дитина. Солодкість поділеного хліба ні з чим не зрівняна. І
завжди українці ділилися останнім шматком. Ми люди гостинні, гостя
приймаємо хлібом-сіллю та щедрим серцем.

(Дівчата виносять коровай).

4-а дитина.

Якщо друг із будь-якого краю

В мій будинок завіта в путі,

За народним звичаєм стрічаю,

Як здавен ведеться у житті.

5-а дитина.

Хай рясніють квіти малиново

Пахне свіжоспечений пиріг,

Щоб і дар земний і щире слово

Гість відчув, ступивши на поріг.

(Пісня «Вроди, Боже!»).

Вроди, Боже, хліб святий,

А до хліба сир сухиий,

А до сиру кварта пива,

Ще й дівчина чорнобрива.

Ще й дівчина чорнобрива.

Гоп, гоп, гопака –

Затанцюєм третяка.

PAGE

PAGE 7


© 2013 Alive-inter.net Про сайт Зворотній зв`язок Відмова від відповідальності