↑ Вгору

Реферат на тему

Основні складові рекреаційного комплексу Великобританії


читати

Переглянути реферат

зберегти

Скачати реферат

друкувати

Друкувати реферат

Курсова робота

Основні складові рекреаційного комплексу Великобританії

Зміст

Вступ

1 РЕКРЕАЦІЙНО – ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ................5

1.1 Природні та природно-антропогенні ресурси
..................................5

1.2.Суспільно-історичні
ресурси...............................................................8

2. РОЗВИТОК ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ .............16

2.1 Історія формування туризму у
Великобританії.................................16

2.2 Характеристика внутрішнього і міжнародного туризму у
Великобританії..........................................................
............................................18

2.3 Лондон як головний туристський центр
Великобританії..................24

ВИСНОВКИ................................................................
...................................................27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
...................................................................29

ДОДАТКИ.................................................................
......................................................30

Вступ

Останнім часом міжнародний туризм почав бурхливо розвиватися в усьому
світі. Особливу роль у цьому відіграли: ріст чисельності населення в
індустріальних країнах, збільшення оплачуваних відпусток і підвищення
доходів населення. Відповідно до попиту на туризм і відпочинок
пропозиції розвивалися в основному у формі стандартного масового
пэкидж-тура (туристського пакета), що, у свою чергу, стало можливим
завдяки включенню в нього перельотів на повітряних реактивних лайнерах
починаючи з 1958 р. і дешевому пальному. Окрім цього, розвиткові
міжнародного туризму сприяв істотний ріст бізнес-подорожей. Розвиток
туризму сприяв появі рекреаційних зон. Рекреаційно-туристичні ресурси -
природні, історичні, соціально-культурні об'єкти, що включають об'єкти
туристського показу, а також інші об'єкти, здатні задовольнити духовні
потреби туристів, сприяти відновленню й розвитку їхніх фізичних сил. Цей
вид ресурсів почали вивчати відносно недавно, але вже сьогодні частина
рекреаційних ресурсів у світі складає значну частину. Значними
рекреаційними ресурсами сьогодні володіє Великобританія. Ця країна —
дійсна батьківщина сучасного комфорту, спорту, аристократичного способу
життя. Тут нітрохи не менше пам'ятників старовини, ніж у континентальній
Європі. Саме цим пояснюється вибір дослідження на запропоновану тему, у
чому і полягає його актуальність.

Мета дослідження:вивчення сучасного туризму на прикладі Великобританії,
складових і принципів, що формують сучасний міжнародний
рекреаційно-туристичний комплекс, а також вплив навколишніх факторів на
його розвиток.

Концепція дослідження припускає вирішення таких завдань:

Виявити специфіку рекреаційно-туристичного комплексу Великобританії;

З'ясувати специфіку функціонування найбільших рекреаційно-туристичних
об'єктів у Великобританії;

Визначити основні поняття туризму як одного з основних складових
економічного становища країни;

и;

Дослідити прогностичні дані соціологічних досліджень щодо перспективного
розвитку і формування іміджу Великобританії як потужного
рекреаційно-туристичного комплексу.

Об’єкт дослідження: основні складові рекреаційного комплексу
Великобританії.

Предмет дослідження стан рекреаційно-туристичного комплексу
Великобританії на сучасному етапі міжнародного туристського бізнесу.

Методологічною базою дослідження стали наукові роботи з проблем розвитку
туризму, економічного і соціального розвитку Великобританії,
туристичного краєзнавства (С. Кузик, Н. Николаев, В. Юровський, Н.
Ващенко, А. Косолапов та ін.)

Методи дослідження. У роботі реалізовано комбінацію описового та
порівняльного методів, картографічний та літературний методи, метод
аналізу.

Теоретичне значення. Результати досліджень можуть бути використані у
процесі теоретичного вивчення туристично-рекреаційного комплексу
Великобританії, також в галузі міжнародних відносин.

Практичне значення полягає в можливості поглибленого вивчення туризму,
як складової економічного розвитку і позитивного іміджу країни.
Теоретичні положення можуть бути використані студентами спеціальностей
міжнародні відносини або туризм на практичних заняттях.

1. РЕКРЕАЦІЙНО – ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Природні та природно-антропогенні ресурси

Великобританія розташована на Британських островах у північно-західних
берегів континентальної Європи. Британські острови - самий великий
архіпелаг у Європі. У нього входять два найбільші острови -
Великобританія й Ірландія, розділені Ірландським морем, і ще 5тис. малих
островів, серед яких особливо виділяються групи островів на півночі:
Гебридські, Оркнейські й Шетландські. Південний край острова
Великобританія - півострів Лізард - перебуває на 50 градусів п. д., а
сама північна частина архіпелагу - Шетландскі острова - на 60 градусів
п. д. Довжина острова Великобританія з півночі на південь становить
966км, а найбільша його ширина вдвічі менше. Великобританія – країна, в
яку люди їдуть щоб по’єднати відпочинок з пізнавальним туризмом.

Великобританія по структурі поверхні чітко ділитися на дві частини.
Лінія, що проходить через міста Н’юкасл, Шеффілд і Брістоль до затоки
Лайм, відокремлює гористий північний захід від рівнинного й рядового
горбкуватого південно-сходу. У цілому гірські райони займають невилику
площу. Досить характерні різновисотні вирівняні поверхні. Вершини гір
нерідко мають сплющену форму. Гори Великобританії відносно легко
доступні, по невисоких вододілах і широких перевалах розташовані
численні дороги

Великобританія має океанічний характер клімату, який позначається в
перевазі нестійкої погоди із рвучкими вітрами й густими туманами
впродовж всього року. Зими дуже вологі й незвичайно м'які, з різкою
аномалією температур ( порядку 12-15 градусів) у порівнянні із середньо
широтними показниками. Середня температура найхолоднішого місяця - січня
- не опускається нижче +3,5 градусів навіть на крайньому північному
сході Великобританії, а на південно-заході досягає +5,5 градусів, і

і досягає +5,5 градусів, і
рослини там зеленіють цілий рік. Маси теплого морського повітря, що
приходять із південно-заходу, підвищують зимову температуру, але в той
же час приносять похмуру й дощову погоду із сильними вітрами й штормами.
При вторгненні ж холодного повітря зі сходу й північного сходу надовго
встановлюється морозна погода. Сніг у зимовий час випадає на всій
території країни, але дуже нерівномірно. У гірських районах Шотландії
сніжний покрив тримаєтся не менш 1-1,5 місяців. На півдні ж Англії й,
особливо на її південно-заході, сніг випадає дуже рідко й зберігається
не більше тижня . Тут трава зеленіє цілий рік. На заході Великобританії
звичайно за зиму випадає вдвічі більше опадів, ніж влітку. У східних
районах зима більш холодна й менш волога.

Навесні дмуть холодні північні вітри, а іноді - сухі східні. Це пора
року звичайно найменш дощова. Весна на Британських островах прохолодніша
й триваліша, ніж на тих же широтах на континенті .

У Великобританії, як і в інших країнах з морським кліматом, літо
порівняно прохолодне: середня температура найтеплішого місяця - липня -
на 1-2 градуса нижче, ніж на тих же широтах материка. У літні місяці
зменшується циклонічна діяльність, і розподіл середніх температур липня
більше відповідає широтній зональності: на південному сході країни +16
градусів, а на крайньому північному заході +12 градусів. Максимальна
температура на південному сході Англії іноді піднімається вище +27
градусів, а іноді й до +32 градусів. Максимум опадів тут припадає на
другу половину літа.

Восени підсилюється циклонічна діяльність, погода хмарна й дощова ,
іноді із сильними штормами, особливо у вересні й жовтні . Коли тепле
повітря виноситься на охолоджену поверхню островів, на узбережжях часто
бувають тумани.

З теплими й вологими вітрами, що дмуть із боку Атлантики, зв'язаний
достаток дощів у західних районах Великобританії. У середньому за рік
там випадає 2000 мм опадів, у той час як у східній Англії, розташованої
в "дощовій тіні", - усього близько 600 мм, а місцями навіть 500 мм.
Гори, таким чином, служать природним бар'єром, що затримують вологе
повітря на західній стороні.

Великобританія багата водними ресурсами. Практично на всій території
країни крім деяких південно-східних районів, кількість опадів, що
випадають, перевищує випар, і тому розвинена густа мережа повноводних
рік. Найбільші з них Северн, що має довжину 354 км, і Темза (338 км),
басейни яких межують між собою. Найбільше значення для туризму
Великобританії має Темза. У її басейні проживає 1/5 усього населення
країни. Тут же перебуває столична конурбація - Великий Лондон.

Ріки низинної частини країни, розташованої на схід від головного
вододілу спокійні. У гірських же районах Шотландії й Уельсу джерела рік
перебувають на значних висотах, тому течія рік швидка, вони часто
виходять із берегів, особливо в дощовий сезон.

Найбільші озера Великобританії - Лох- Їй (близько 400 кв. км) у
північній Ірландії, а також Лох- Ломонд і Лох-Несс (див. додаток 6) у
Шотландії. Численні озера гірської Шотландії й Озерного коло дуже

Шотландії. Численні озера гірської Шотландії й Озерного коло дуже
мальовничі й приваблюють багато туристів. Вони служать регулятором стоку
й використовуються як транспортні шляхи місцевого призначення. Так озера
Лох- Несс і Лохи-лохи, розташовані у Великому Глені й з'єднані каналом,
становлять прямий водний шлях між східним і західним узбережжям
Шотландії. У рівнинній частині Великобританії немає великих озер, але
тут багато штучних водойм, створених на місці колишніх торфорозробок,
піщаних і гравійних кар'єрів.

Понад 10 % території Великобританії займають національні парки і так
звані ландшафтні території, вони є у всіх частинах країни. Найбільші за
розмірами національні парки розташовані в Шотландії (Нортумберленд,
Нордворкмурс, Ворюдир Далес), Уельсу (Ексмур, Дартмур) і Північної
Англії (Дервент).

Проводячи оцінку природно-антропогенних ресурсів Великобританії, варто
зазначити, що позитивне значення має те, що Атлантичний океан та його
моря омівають территорію країни, тому немає жодного місця віддаленого
від моря чи океану більше ніж на 160 кілометрів. За характером рельєфу
країна ділиться на дві нерівні частини: північно-західна частина –
гірська, а в центрі і на північному сході розташовані Північно –
Шотландське нагір’я, Південно – Шотландська височина. На півострові
Уельс знаходяться Кембрійські гори, в центрі – Пеннінські гори та
Південно – західні рівнини.

Клімат – помірний, океанічний та вологий. Південно – західне перенесення
повітряних мас визначає характер клімату. Саме ці вітри і визначають
мокру погоду. Вітри з півночі зумовлюють сухішу та холоднішу погоду.
Гори слугують природним бар’єром , який стримує вологе повітря на заході
країни. У Великобританії можна помітити певні регіональні відмінності у
кліматі, але жодин із глобальних кліматичних кордонів не проходить через
територію цієї країни. Тому, з огляду на це у побутовій мові британців
рідко зустрічається поняття „клімат”. Значно частіше вони використовують
термін „погода”. Для Великобританії характерними є часті дощі та тумани.
У Лондоні 1/3 днів на рік з туманами. Характерною особливістю опадів є
їхня рівномірність протягом усього року. Невеликим є контраст між
сезонами.

Багато з основних річок Великобританії каналізовано, тобто спрямовано
їхні русла та збудовано шлюзи. Дуже часто на берігах річок не ростуть
дерева і кущі. Річки в основносу мають рекреаційне значення, але також і
використовуються з транспортною метою.

Загалом можна зробити висновок, що природно – рекреаційні ресурси
Великобританії за ступенем комфортності можна віднести до субкомфортних.

1.2. Суспільно-історичні ресурси

Великобританія – країна з великою історією де за довгі роки існування
збереглася велика кількість пам'ятників пізнавального виду. Пізнавальний
туризм у Великобританії можна підрозділити на: пам'ятники архітектури й
культури, музеї, місця й пам'ятники видатних людей.

Пам'ятники архітектури і культури:Почати можна безпосередньо з Лондона,
де вже 900 років стоїть Віндзорскій замок (див.додаток 3), відомий як

одаток 3), відомий як
резиденція британських королів. Серед яркою зелені стрижених галявин і
високих кущів піднімаються білосніжні стіни з тисячами різноманітних
віконець, круглими вежами й переходами. А усередині – затишні й
одночасно розкішні королівські покої, які щодня відвідують тисячі
туристів, каплиця Св. Георгія, збори королівського посуду й навіть
виставлений на огляд ляльковий будиночок королеви Мері.

Другий по величині на Британських островах після Віндзора – замок
Каерфілі (див. додаток 4), побудований в 1268 році. Сильно укріплена
дамба створила штучне озеро й захистила стіни, вода оточує замок із
трьох боків, а на заході знаходиться також укріплений острів, тому
фортеці біло не важко встояти в атаках військ Левеліна, першого
сьогодення уельского короля, до часу правління якого область роздиралася
на частини ворогуючими феодалами. Найбільше ж відомий в англійській
історії замок Корфе в графстві Дорсет. По переказу, саме тут саксонська
королева Эльфрид убила свого прийомного сина Едварда, щоб звільнити
престол для молодшого брата Етельреда. А далі кривава історія тільки
продовжувала розвиватися: по-перше, саме одруження Етельреда на
французькій принцесі стала першою ланкою в ланцюгу подій, приведших до
норманнского вторгненню в 1066 році. По-друге, Іоанн I створив у Корфе
в'язницю, у яку заточив свою кузину Элеонор, сестру свого
найнебезпечнішого суперника. І нарешті, удова чергового власника замка
Верховного судді Бенкса була обложена в ньому під час громадянської
війни. Незважаючи на розпачливий опір, коли леді Бэнкс власноручно
кидала палаючі вугілля з вікон верхніх поверхів, замок змушений був
здатися. У захопленні перед хоробрістю леді полковник, що командував
військами, дозволив Бенкс піти із ключами від воріт – як би
непереможенною. Корфе ж був порядно зруйнований, однак і сьогодні він
дивує своєю міцністю й красою. Єдиний його недолік – дивні звуки й
шерехи, які, як кажуть екскурсоводи, видає примара леді Бенкс, що усе ще
бореться за волю. Однак для допитливих туристів цей недолік, звичайно,
обертається головним достоїнством Корфе і його справжньою ізюминкою.

Едінбургський замок (див. додаток 5) є одним із самих відомих замків
Шотландії. Він розташований на пагорбі в Старому місті й відкриває вид
на Нове місто й на Принцес Стріт. Замку близько 1000 років. Сама стара
будова на території замка — церква Св. Маргарити, побудована в
Нормандському стилі в 12 столітті, вважається самим старим будинком у
всьому Единбурзі. Едиібургский замок є головною туристською пам'яткою,
де можна відвідати тронний зал, апартаменти Great Hall, де представлена
колекція зброї й збруї, королівські апартаменти, зал коронації, де
знаходиться корона, скіпетр і королівський меч, королівська гармата, а
також відвідати Національний Військовий музей Шотландії. На палацовій
площі в серпні проходить військовий парад, що вражає своєю врочистістю й
розмахом. Холірудхауз палац, більше відомий як Палац Холіруд,
розташований в Единбурзі вниз від Королівської Милі. Він був закладений

Він був закладений
як монастир в 1280 році, але в 15 в. став резиденцією шотландських
королів. З 1603 року, коли Король Джеймс VI Шотландський успадкував
англійський трон і переїхав у Лондон, і до правління короля Георга IV в
1820 року, палац не використовували. Сьогодні королева Англії Єлизавета
використовує палац Холіруд як королівську резиденцію для державних
прийнять або зустрічей, коли відвідує Шотландію. Іншим часом палац
відкритий для відвідування туристів.

В Единбурзі, красивій столиці Шотландії, відкривається вид на замок XII
століття, у якому Марія, Королева Шотландська, народила Джеймса VI
Шотландського в 1566 році. У середньовічному місті брукова "Королівська
Миля" веде до палацу Холірудхауз (Palace of Holyroodhouse), який був
свідком багатьох драматичних подій у житті Марії Стюарт. Холірудхауз
дотепер є офіційною резиденцією Суверена в Шотландії.

Музеї:У Великобританії є 950 музеїв і художніх галерей, головними з яких
є відділ друкованих видань і малюнків Британського музею, музей Вікторії
й Альберта, Національна галерея, Національна портретна галерея й галерея
Тейт. Усі вони знаходяться у Лондоні. В Единбурзі розташовані
Національний музей старожитностей, Національна портретна галерея;
Королівський шотландський музей і Національна галерея сучасного
мистецтва. У Кардиффі є Уельский національний музей, а в Белфасті –
Національний музей ірландської народної творчості.

Британський музей, відкритий в 1759 році, на сьогоднішній день є
головним музеєм Об'єднаного Королівства. Щорічно його відвідують більше
4 мільйонів людин. Пояснюється така популярність дуже просто: у ньому
зосереджені унікальні колекції. Це й історія, і археологія, і
етнографія, і природничі науки, і живопис. Тутешні єгипетські,
ассірійські й давньогрецькі зібрання вважаються кращими у світі. Тому що
виставки постійно обновляються, людям, що вже відвідували Британський
музей, завжди буде на що подивитися. Англійці лишаються оригіналами у
всьому: для того щоб пацюки й миші не псували унікальні колекції, у штат
було зараховано, шість кішок. Тому, якщо ви, прогулюючись по залах
Британського музею, побачите кішку в уніформі (з жовтим бантом на шиї),
знайте — перед вами державний службовець.

Галерея Фрутмаркет являє собою великий сучасний будинок зі скла, оточене
з усіх боків кафетеріями й книгарнями. Тут проходять виставки
шотландського, британського й сучасного міжнародного мистецтва.

Національна Шотландська галерея, найстарша галерея, знаходиться в самому
серці Единбурга в Маунді, між Старим і Новим містом. Тут зібрані
колекції живопису й скульптури епохи Ренесансу до епохи
Постімпресіонізму. У галереї представлені роботи художників Бассано, Ван
Дейка, Тьеполо й інших відомих художників. Також тут знаходиться сама
велика у світі колекція робіт шотландських живописців. У галереї працює
програма виставок для вивчення мистецтва.

Національна портретна галерея Шотландії перебуває в будинку із червоного
каменю, витриманому в готичному Вікторіанському стилі по дизайну Роуанда

нда
Андерсона. Є прекрасна можливість подивитися, як виглядають найвідоміші
історичні фігури Шотландії. Тут представлені роботи портретистів Рамсея
й Робурна, включаючи кожну знаменитість від Марії Королеви Шотландської
до Шона Коннер.

Музей Шотландії. Після декількох переселень протягом 90-х, Королівський
Шотландський музей і Національний антикварний музей об'єдналися в 1998
році. Новий музей, що дістав назву "Музей Шотландії" розмістився в
будівлі 1861 року поруч із Королівською Милею, яке радикально було
розширено новим крилом у постмодерновому стилі. У музеї виставлені
значні колекції образотворчого мистецтва, етнографії, природній історії,
геології, археології, технологій і науки.

Пам'ятники видатних людей: Дома, у яких колись мешкали знаменитості,
завжди приковували до себе увагу людей. У бажанні відвідувати такі музеї
є щось дуже особисте. Оглядаючи обстановку квартири, предмети щоденного
побуту, перестаєш ставитися до хазяїна будинку як до кумира, знайомишся
з ним набагато ближче, як із простою людиною.

Англійці, що давно звикли вважати Шерлока Холмса не вигаданим героєм, а
реально існуючою людиною, відкрили в 1990 році його музей-квартиру.
Знаходиться він по відомій всім адресі: Бейкерстріт, 2216. Зараз це одне
із самих відвідуваних місць Лондона. Його популярність уступає лише
Тауеру, Вестмінстерському абатству й Британському музею. Меморіальна
дошка, установлена на фасаді будинку аж 50 років тому, говорить, що тут
з 1881 по 1904 рік мешкали містер Шерлок Холмс і доктор Уотсон.

Рідний дім Вільяма Шекспіра розташований у провінційному англійському
містечку Стратфорд-он- Ейвон.Після недавньої реставрації тут майже
повністю відновлені деталі інтер'єру XVI сторіччя.Однак головною
цінністю експозиції вважаються перші видання творів Шекспіра, його
рукописи й інші документи.

А в іншому місті - Ліверпулі - нещодавно відкрився музей сера Пола
Маккартні. Тепер будинок № 20 по Шортлі- Роуд буквально осаджують
туристи з багатьох країн. Маккартні жив тут з 1955 по 1964 рік. Саме в
цьому невеликому будинку із трьома спальнями були написані ранні пісні
знаменитої четвірки. Улаштовувачі музею повністю відтворили образ
будинку 50- х років.

Пам'ятник Скотту - більше схожий на церкву, ніж на пам'ятник
письменнику, є однією з самих відомих пам'яток міста Единбурга. У центрі
перебуває 60 метрова статуя Сера Вальтера Скотта і його собаки Маїды.
Статую оточують маленькі фігурки героїв всесвітньо- відомого
письменника. Якщо піднятися нагору на 287 кроків, звідки відкривається
чудесний вид, можна побачити пам'ятник Робертові Бернсові, зроблений по
проекту Томаса Гамільтона в 1810 році.

Вестмінстерське абатство (у перекладі з англійського - "собор на
заході"), піднімається над церквою св. Маргарити. Абатство створювалося
членами королівської родини різних поколінь, починаючи з 1040 року. У
цьому самому знаменитому абатстві Королівства, з 1066 року, коронуються
всі англійські монархи. По переказу, перша церква на цьому місці була
побудована королем Себертом і освячена в 616 році першим єпископом

м і освячена в 616 році першим єпископом
Лондона Меллітусом. В 750 році тут уже знаходилося Бенедиктинське
абатство, а в 1065 році нове абатство було освячено Едуардом
Сповідником. Пізніше Генріх III вирішив перебудувати церкву, щоб
перенести туди гробницю св. Едуарда, і такою же, як вона була закінчена
в 1269 році, вона й з'являється перед нашими очима, за винятком
декількох більш пізніх змін, самими основними з яких є капела Генріха
VII і вежі на заході, побудовані в 1789 році.

Організація Об’єднаних Націй має программу ЮНЕСКО, яка займається
всесвітньою спадщиною. Ця программа сформувала список культурної
спадщини людства і до цього списку відносятся такі суспільно – історичні
об’єкти Великобританії:

Бленемській палац- знаходится в місті Вудсток, в 12 км на північ від
Оксфорду

Кентерберійській собор – головна англіканська церква часів
середньовіччя, абатство Святого Августина і церква Святого Мартіна в
Кентербері

Місто Бат - одне з найкрасивіших міст Англії, місцеперебування єпископа
і головне місто графства Сомерсет на лінії Великої західною залізничної
дороги, на річці Авон, знамените цілющими джерелами.

Фабрики долини Дервент - у центральній Англії, знаходиться декілька
текстильних фабрик XVIII-XIX вв., сформувався промисловий ландшафт, дуже
цікавий з точки зору історії техніки.

Юрське побережжя — побережжя протоки Ла-манш в Дорсете і східному Девоне

Замок і кафедральний собор в місті Дарем — місто на північному сході
Англії, адміністративний центр однойменного графства в регіоні
Північно-східної Англії.

Межі Римської імперії: - Вал Адріана - зміцнення з каменя і торфу,
побудоване Римською імперією при імператорові Адріані поперек острова
Великобританія для запобігання набігам піктськіх племен з півночі, і для
захисту провінції Британії на південь від стіни. Довжина 117 км., ширина
3м, висота 5-6 м.

Королівський ботанічний сад в Кью – розташован на 120 гектарах землі,
включає озера, теплиці, прогулочні доріжки, павільйони, музеї, а також
зразки архітектури Сера Уїльяма Чеймберса. Серед 50 тисяч рослин –
знамениті колекції папоротей, орхідей, водних рослин, кактусів, гірських
рослин, пальм і тропічних водних лілій.

Ліверпуль — місто у Великобританії, в конурбації Мерсісайд, порт на
північно-західному побережжі Англії.

Приморський Грінвіч - місто, що в даний момент входить в Лондонську
агломерацію, відноситься до історичного графства Кент, розташовано 51°
28' 38" п.д. і 0є 0' 0" з.д. Відоме, зокрема, тим, що є нульовою точкою
відліку для часових поясів земної кулі. У 1997 році набережна частина
Грінвіча увійшла до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Стоунхедж, Ейвбері і довколишні розкопки часів неоліту. Стоунхендж —
всесвітньо відома кам'яна мегалітічеськоє споруда на Солсберійській
рівнині в Англії. За найпоширенішою версією, назва відбулася від англ.
Stone Hedge — кам'яна огорожа.

Лондонський Тауер — фортеця міста Лондона. В даний час основні будівлі
Тауера — музей і збройна палата, де зберігаються скарби британської

анської
корони; офіційно продовжує вважатися одній з королівських резиденцій. У
Тауері є також ряд приватних квартир.

.

Ф

,

.

6

И

Р

Т

Ф

Ъ

Ь

&

(

2

4

:

??????|?:

<



ў

К

М

О

Ь

ф

4 h

1 h

h

h

h

h

h

h

h

8Вестмінстерська школа і церква Святої Маргарити.

Замки і міські стіни Едуарда Першого — Харлек — один із замків,
побудованих королем Едуардом I для того, щоб підсилити англійський вплив
в Уельсі. Замок стоїть біля моря, високо на скелястій кручі. З одного
боку його захищала скеля, а з іншої — глибокий рів. Відоме ім'я
архітектора — Джеймс з Сен-джорджа.;Бомарис, Карнарвон і Конві (Гвінед)

Старе і нове міста Едінбурга— столиця і друге за величиною місто
Шотландії, адміністративний центр однойменної області. Столиця Шотландії
з 1437 р. У місті знаходиться Едінбурзький університет — один з головних
вищих учбових закладів країни. Райони Едінбургу — Старе місто і Нове
місто — в 1995 р. були занесені ЮНЕСКО в список об'єктів Усесвітньої
спадщини.

2. РОЗВИТОК ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

2. 1 Історія формування туризму у Великобританії

Великобританія — батьківщина сучасного туризму як форми проведення
культурного дозвілля.

Ще в 1840 р. проповідник Кук з англійського містечка Мельбурн заснував
першу у світі туристську фірму. Через рік фірма організувала для
п'ятисот членів „Товариства тверезих” поїздку передмістями Лондона, а в
1844—1846 р. — екскурсії в різні частини Англії і Шотландії.

До початку 50-х років того ж століття у Великобританії існувало вже
кілька туристських фірм, і щорічно в поїздках по країні брало участь
більш ніж 160 тис. чоловік. У 1856 р. фірма Кука організувала першу
групову туристську поїздку в країни Західної Європи. Цю дату звичайно
вважають початком міжнародного туризму. До цього часу в Англії
завершилася промислова революція, і англійська промисловість у своєму
розвитку випередила інші країни світу. Швидкий ріст капіталістичних
відносин привів до підвищення рухливості населення, що у свою чергу
зажадало розвитку транспорту, насамперед залізниць [2; c.75]

Томас Кук першим почав використовувати ці можливості. Коли в 1851 р. у
Лондоні відбулася Перша Міжнародна промислова виставка, він зміг тільки
за час її роботи організувати поїздку для 165 тис. відвідувачів. У 1854
р. в Англії був виданий перший довідник для туристів, що включав опис не
менш восьми тисяч готелів. Хоча деякі з них і були просто постоялими
дворами, оскільки велику частину складали готелі в сучасному розумінні
цього слова.

Бурхливий розвиток внутрішнього туризму привів Томаса Кука до
необхідності організувати поїздки за кордон. Перша з них була здійснена
в 1855 р. у зв'язку з Всесвітньою виставкою в Парижі, З 1856 р.

Кук почав організацію регулярних туристських поїздок в інші європейські
міста і країни. Величезна Британська імперія сприяла розвиткові поїздок
англійців за кордон. Туристські поїздки активно використовувалися для
пошуку і вивчення нових ринків, установлення ділових контактів. У
50—70-х роках XIX в. англійці становили більшість іноземних туристів, що

в. англійці становили більшість іноземних туристів, що
подорожували по Європі. Саме в цей період на континенті з'явилися готелі
з такими назвами, як «Англер», «Голен-никнув», «Лондон», «Виндзор», а в
побут ввійшли англійські слова «експрес», «комфорт», «лайнер».

Наприкінці XIX ст. туристські подорожі по своїй країні і за кордоном
набули у Великобританії масового характеру і вийшли за межі Європи. У
1860—70-ті роки проводилися туристські поїздки в США, а в 1878 р. на
Всесвітню виставку в Париж з Великобританії прибуло 75 тис. осіб.

Те, що міжнародний туризм широко розвинувся у Великобританії раніше, ніж
в інших країнах, пояснюється низкою причин, серед яких більш високий у
той час економічний рівень порівняно з іншими країнами і, відповідно,
вищий рівень життя населення; швидка урбанізація; уведення загальної
початкової і розвиток середньої та вищої освіти; передове трудове
законодавство, що встановило для всіх найманих робітників щорічну
оплачувану відпустку та обмежило робочий час. Мав значення і гарний
розвиток на той час залізничного і морського транспорту, а також
близькість до континентальної Європи, зручний зв'язок з нею через
протоку Ла-Манш [6; 12].

До Другої світової війни внутрішній туризм у Великобританії значно
перевищував міжнародний за кількістю людей, які беруть у ньому участь.
На початку 30-х років XIX ст. третина всіх мешканців країни проводила
свою відпустку поза постійним місцем проживання в межах Великобританії,
а в зарубіжні країни щорічно виїжджало до мільйона чоловік.

Після Другої світової війни, особливо наприкінці 50-х років, туризм у
Великобританії швидко поширюється. Це було зумовлено насамперед
докорінними змінами в транспорті: ростом мережі вдосконалених
автомобільних доріг і кількості легкових автомобілів у населення,
швидким розвитком і здешевленням повітряного транспорту. Важливу роль
відіграло введення в країні щорічного двотижневої, а для частини
населення — тритижневої оплачуваної відпустки.

2.2 Характеристика внутрішнього і міжнародного туризму у Великобританії

У Великобританії склалися сприятливі умови для розвитку туризму: у
країні немає районів, що віддалені від моря більш ніж на 160 км, тобто
одну-півтори години їзди, багато міст розташовані безпосередньо на
узбережжі.

У Великобританії різноманітні ландшафти, і в кожній з частин країни є
гірські чи горбкуваті райони. Величезна кількість річок і озер. У
населення в приватній власності налічується понад 400 тис. морських і
більш ніж 100 тис. річкових прогулянкових суден.

Країна займає одне з перших місць у світі за густотою мережі
автомобільних доріг — 1 580 км на 1 000 км2 території (для порівняння: у
європейській частині Росії — 400 км на 1 000 км2) і поступається лише
Німеччині за густотою мережі залізниць — 70 км на 1 000 км2 території.
Парк легкових автомобілів у країні перевищує 30 млн. (400 на 1000
жителів і близько 1,3 у середньому на родину).

Великобританія — високоурбанізована країна: у містах живе 87 %
населення.

За даними соціологічних досліджень, три чверті економічно активного

осліджень, три чверті економічно активного
населення країни проводить свою відпустку поза постійним місцем
проживання, причому велика частина — у межах країни (близько 25 млн.).
Основний потік туристів вирушає з найбільш урбанізованих центральних
районів до морського узбережжя Південне-Східної Англії, у райони
курортів Брайтона, Уертінга, Сифорда, Маргіта та ін.

Близько 15 % туристів відпочивають у гірських районах Шотландії й
Уельсу, 8 % на берегах річок і озер у різних частинах країни.

Понад 10 % території Великобританії займають національні парки і так
звані ландшафтні території, вони є у всіх частинах країни. Найбільші за
розмірами національні парки розташовані в Шотландії (Нортумберленд,
Нордворкмурс, Ворюдир Далес), Уельсу (Ексмур, Дартмур) і Північної
Англії (Дервент).

Національні парки і ландшафтні території щорічно відвідують понад 15
млн. осіб, особливо у вихідні і святкові дні.

Значне місце під час відпустки й у вихідні дні у британців займає спорт.
Особливо розвинутий вітрильний: у країні понад 30 тис. яхтсменів і 2
млн. членів „Асоціації вітрильного спорту”. Поширені також верхова їзда,
рибна ловля і полювання. Відвідують британці численні визначні місця,
якими така багата країна: пам'ятки давньоримської епохи, середньовічні
замки, музеї.

Більшість туристів подорожують по країні на власних автомобілях, а 1/4 —
автобусами далекого прямування чи залізницями. Зупиняються туристи в
невеликих старовинних готелях (на відміну від сучасних готелів, що
називають hotel, за ними збереглася стара назва іпп), у приморських
пансіонатах, на молодіжних туристських базах, у родичів і знайомих;
близько 15 % наймають кімнати з пансіоном у фермерів [6; c.11]

Усе більше поширюються різні види автопричепів (автокари, автобудиночки
й ін.). За деякими оцінками, їх мають тепер принаймні половина всіх
туристів, які подорожують на автомобілях.

Хоча внутрішній туризм у Великобританії переважає, останніми роками зріс
виїзний міжнародний туризм. У 1968 р. виїхали в туристські поїздки в
інші країни 4,6 млн. британців, наприкінці 90-х — на початку 2000-х
років кількість виїздів із країни перевищила 17 млн. Напрямок
туристських потоків з Великобританії змінюється мало. Це насамперед
середземноморське узбережжя Іспанії, Франції, Італії, куди багато хто
вирушає під час літньої відпустки (більш як половина всіх туристів, що
виїжджають з Великобританії).

З інших країн Західної Європи найбільше британські туристи відвідують
Німеччину, Нідерланди, Бельгію і Данію. Крім пізнавального, у цих
країнах велике значення має діловий конгресовий і спортивний туризм.

У південні альпійські райони Німеччини і Швейцарії британські туристи
виїжджають у зимовий час на гірськолижні курорти. Останніми роками
збільшується виїзд британців у США, Канаду, Австралію, а з європейських
країн — у Португалію і Грецію, де літній відпочинок обходиться дешевше,
ніж в Іспанії, Франції й Італії.

Сприяють такій географії британського виїзного туризму близькість країн
Західної Європи і зручний зв'язок з ними.

зв'язок з ними.

Порівняно невеликий виїзд британських туристів у країни СНД і Східну
Європу.

Найчастіше туристи виїжджають у європейські країни власними
автомобілями, їх перевозять через Ла-Манш двома залізничними поромами
між Дувром (Англія) і Кале (Франція), Харіджем (Англія) і Зеебрюгге
(Нідерланди). Судна беруть на борт до 200 легкових автомобілів.

У 1994 р. був відкритий для регулярного залізничного руху тунель між
Дувром і Кале завдовжки 50 км (у тому числі 37 кілометрів під водою),
прокладений на глибині 40 м трьома паралельними стовбурами. Потяги, що
вміщають 800 пасажирів, мають спеціальні платформи для перевезення
автомобілів. Тунель дозволяє проїхати з Лондона до Парижа за три години,
але поки що проїзд ним обходиться значно дорожче, ніж на поромах.

Власними автомобілями британські туристи ідуть у Німеччину, Францію,
Бельгію, Швейцарію, рідше — на середземноморське узбережжя. Для поїздки
в Південну і Південно-Західну Європу, як і за її межі, більшість
британців використовує повітряний транспорт.

На початку 60-х років у Великобританію щорічно приїжджали близько двох
мільйонів іноземних туристів. У 2006 році їх стало в десять разів більше
— приблизно 20 млн. осіб за рік.

Середня тривалість перебування британців у зарубіжних країнах 11-12
днів, а іноземців у Великобританії – 15- 16 днів. З огляду на те, що
вартість проживання в британських готелях вища, ніж у готелях такого ж
класу в інших країнах, ціни на продукти і тарифи на послуги вищі,
витрати іноземних туристів перевищують витрати британських туристів за
кордоном.

Статистика відвідувань по регіонах країни

% з подорожей

Південний Схід 15

Лондон 11

Північний Захід 12

К сходу від Англії 9

Уэст-Мідлендс 9

Південний Захід 9

Йоркшир та Хамбер 10

Східний Мідлендс 7

Північний Схід 4

Уельс 4

Шотландія 9

Північна Ірландія 2

Загальна кількість 100

Джерело [19]

Отже, туристський баланс Великобританії позитивний: туризм дає 4—5 % ВВП
і є найважливішим каналом одержання іноземної валюти.

У туристській індустрії Великобританії зайняті півтора мільйона осіб,
тобто більш як 6 % усього економічно активного населення країни
[10;с.64]

За своїми цілями в'їзний туризм різноманітний. У Великобританії багато
чудових пам'ятників історії й архітектури, що належать до різних епох
(стародавнього світу, Середньовіччя, Нового й Новітнього часів), і
пам'ятних історичних місць. Багато музеїв: художніх, історичних,
літературних, пов'язаних із життям великих письменників (Шекспіра,
Діккенса, Стівенсона, Кіплінга, Теккерея, Вальтера Скотта, Байрона й
ін.), учених (Ньютона, Фарадея, Карла Маркса), державних і військових
діячів (Черчілля, Нельсона й ін.). Усе це створює великі можливості для
пізнавального туризму.

Великобританія — одна з найбільш економічно розвинених країн світу, і в
ній знаходяться найбільші світові фінансові і торгові центри (Лондон,
Ліверпуль, Глазго), відомі наукові центри (Лондон, Оксфорд, Кембрідж,
Едінбурґ) — звідси велике значення ділового і конгресового туризму.

Приїжджають туристи на спортивні матчі, особливо футбольні, які часто

Приїжджають туристи на спортивні матчі, особливо футбольні, які часто
відбуваються у Великобританії.

Вихідці з Великобританії та їхні нащадки живуть у багатьох країнах
світу, насамперед у США і колишніх британських колоніях. У декого з них
є родичі і знайомі на історичній батьківщині, в інших — могили предків.
Багато хто просто бажає відвідати свою прабатьківщину. Таких серед
туристів чимало.

Цілі відвідувань

Подорожі, Мільйони Витрати, Мільйони F

Свято (відпустка), Задоволення/Дозвілля 70.5 13 667

Відвідування друзів і родичів, головним чином як свято(відпустка) 20.5 2
508

Бізнес 22.3 6 142

Відвідування друзів і родичів 34.3 3 444

Інше 3.4 712

Всі Цілі 151.0 26 482

Джерело [19]

Переважна кількість іноземних туристів приїжджає у Великобританію з
ближніх європейських країн: Ірландії, Франції, Нідерландів, Бельгії,
Німеччини, скандинавських країн, а також зі США, Канади, Австралії,
Нової Зеландії, Південної Африки. В останні роки частка позаєвропейських
країн, особливо США, у в'їзному туризмі виросла. Новим є і приїзд у
країну щорічно значної кількості японських туристів.

Значну роль у в'їзному туризмі має транзит. Туристи зі США і Канади, що
вирушають у країни Західної Європи, прибувають у британські аеропорти,
переважно в Хітроу, і пробувши один-два дні в Лондоні, їдуть у потрібну
країну.

У Лондон, як правило, заходять і судна круїзних маршрутів, що проходять
у Північному й Балтійському морях, навколо Європи і в Атлантичному
океані.

Більшість іноземних туристів, що прибувають із країн Європи,
використовують ті ж транспортні шляхи, що й британські туристи, які
виїжджають із країни, але менше їдуть власними автомобілями.

З позаєвропейських країн туристи прилітають літаками в аеропорти Хітроу
і Стенстад. Між Лондоном і аеропортами

3 позаєвропейських країн туристи прилітають літаками в аеропорти Хітроу
і Стенстад. Між Лондоном і аеропортами США і Канади відбуваються
постійні аві-арейси, якими щорічно перевозиться до 20 млн. пасажирів.

В останнє п'ятиліття щорічні доходи від прийому туристів досягають 17
млрд $ США. Щорічно Великобританію відвідують близько 12 млн
туристів.[14; с.238]



2.3 Лондон як головний туристський центр Великобританії

Одним з найголовніших туристських центрів у Великобританії є його
столиця – Лондон. Його відвідують усі вітчизняній іноземні туристи.
Значна частина туристських фірм обмежує туристські поїздки по
Великобританії тільки Лондоном і його околицями.

Лондон — гігантський транспортний вузол. Від його 16 вокзалів
розходяться залізниці в усі частини країни. Ще більше відходить від
Лондона автомобільних доріг. Звідси починаються автомобільні й
залізничні шляхи до поромів і тунелю (через Дувр) у континентальну
Європу [13; с.59]

У Лондоні немає єдиного загальноміського центра. Це «місто-сузір'я», що
утворилося в результаті зрощення окремих містечок і сіл, зобов'язаних
своїм виникненням Темзі. Видатні архітектурні пам'ятники потрібно
«відкривати» у глибині сучасних кварталів або під нашаруваннями пізніших

х
перебудов.

Поблизу Лондона знаходяться аеропорти, а в гирлі Темзи — порт Тілбері,
куди приходять круїзні судна.

Туристські ресурси Лондона великі й різноманітні, з європейських міст із
ним можна порівняти тільки Париж і Санкт-Петербург. Його головний ресурс
— саме місто: широка Темза з мостами, що її перетинають, з яких
відкривається вид на набережні, забудовані старовинними будинками,
палацами й соборами; центральні райони Лондона з величезними площами,
найважливіші з них — Трафальгарська і Піккаділлі, широкі вулиці із
сучасними торговими й адміністративними будинками (Оксфорд-стрит,
Піккаділлі, Стренд і Риджент-стрит); район Ситі, де знаходяться головні
британські банки (їх 200) і Фондова біржа, де вузькі вулиці з високими
будинками, у яких розміщаються різні контори, де знаходиться собор Св.
Павла і десятки інших церков XVII в.; грізні середньовічні стіни Тауера;
численні парки — великі (Гайд-парк, Сент-Джеймський, Грін-парк) і
маленькі церковні; великі зелені масиви на околицях (Еплинзький ліс,
Хемстедська галявина, відкіля відкривається міська панорама, Грінвіцький
'парк та ін.) [7; c.269]

Автобусна екскурсія, з якої звичайно починається знайомство з містом,
дозволяє побачити всі найважливіші площі й вулиці, споруди й будинки
Лондона – об’єкти подальшого окремого відвідування туристами.

Це фортеця Тауер, побудована в XI ст. вождем норманів Вільгельмом
Завойовником, що служила у різний час в'язницею і королівським палацом
(у ній можна побачити колекції стародавньої зброї).

Це Букінгемський палац, де живе королівська родина; тут збираються юрби
туристів дивитися на зміну варти.

Це собор Св. Павла, створений у XVII ст. з мармуру і граніту, під його
склепінням знаходяться могили адмірала Нельсона і фельдмаршала
Веллінгтона.

Це парламент Великобританії і прилеглі до нього відомі вежі — «Вікторія»
і «Великий Бен»; у будинку зберігся зал XI ст. згорілого в 1852 р.
Вестмінстерського палацу [1; c.76]

Туристи завжди відвідують Трафальгарську площу, у центрі якої чорна
колона з фігурою Нельсона і чотирма левами біля підніжжя; каплицю Св.
Георгія, побудовану в XIV ст., де поховані англійські королі; площу
Піккаділлі, своєрідний центр розваг, де розташовуються театри,
мюзик-хол; різні заклади мистецтв; Гайд-парк, де збираються лондонці
слухати ораторів, що виступають з політичними промовами; діловий район
Ситі; Хейгетський цвинтар.

У Лондоні багато музеїв. Найбільш відомі: Британський музей, в
експозиції якого чудові пам'ятники матеріальної культури різних епох,
серед них справжні скульптури Акрополя; Національна галерея з картинами
великих художників; Тейт-галерея, де зібрані картини відомих англійських
майстрів; перший у світі музей воскових фігур мадам Тюссо; музей
Шер-лока Холмса.

Туристські поїздки в Лондон і екскурсії в прилеглі до міста райони —
Оксфорд і Кембрідж, де знаходяться найстаріші британські університети; у
королівську резиденцію.

П’ятірка кращих визначних пам’яток Лондона: кількість відвідувань, 2006



Джерело [19]

Поряд з пізнавальним, у Лондоні є великі можливості і для інших видів

яд з пізнавальним, у Лондоні є великі можливості і для інших видів
туризму: конгресового (у місті знаходиться науковий центр Великобританії
— Королівське товариство, університет, Грінвіцька обсерваторія — одна з
найбільших у світі, різні вищі навчальні заклади і наукові установи);
спортивного (велика кількість стадіонів та інших спортивних
майданчиків); ділового (Лондон — найбільший у Великобританії
промисловий, торговий і фінансовий центр).



Висновки

Таким чином, в результаті дослідження я дійшла висновку, що
Великобританія — батьківщина сучасного туризму як форми проведення
культурного дозвілля, що традиційно славиться освітнім туризмом.
Північні країни Європи, зокрема Скандинавські країни й Ірландія,
спеціалізуються на «зеленому туризмі».

Простеживши історію розвитку рекреаційно-туристичного комплексу
Великобританії, я дійшла висновку, що до початку 50-х років у
Великобританії існувало вже кілька туристських фірм, і щорічно в
поїздках по країні брало участь більш ніж 160 тис. чоловік. У 1856 р.
фірма Кука організувала першу групову туристську поїздку в країни
Західної Європи. Цю дату звичайно вважають початком міжнародного
туризму. До цього часу в Англії завершилася промислова революція, і
англійська промисловість у своєму розвитку випередила інші країни світу.
Швидкий ріст капіталістичних відносин привів до підвищення рухливості
населення, що у свою чергу зажадало розвитку транспорту, насамперед
залізниць.

Сьогодні, Великобританія — одна з найбільш економічно розвинених країн
світу, і в ній знаходяться найбільші світові фінансові і торгові центри
(Лондон, Ліверпуль, Глазго), відомі наукові центри (Лондон, Оксфорд,
Кембрідж, Едінбурґ) — звідси велике значення ділового і конгресового
туризму.

Отже, туристський баланс Великобританії позитивний: туризм дає 4—5% ВВП
і є найважливішим каналом одержання іноземної валюти.

У туристській індустрії Великобританії зайняті півтора мільйона осіб,
тобто більш як 6 % усього економічно активного населення країни.

Одним з найголовніших туристських центрів у Великобританії є його
столиця – Лондон. Його відвідують усі вітчизняній іноземні туристи.
Значна частина туристських фірм обмежує туристські поїздки по
Великобританії тільки Лондоном і його околицями.

Те, що міжнародний туризм широко розвинувся у Великобританії раніше, ніж
в інших країнах, пояснюється низкою причин, серед яких більш високий у
той час економічний рівень порівняно з іншими країнами і, відповідно,
вищий рівень життя населення; швидка урбанізація; уведення загальної
початкової і розвиток середньої та вищої освіти; передове трудове
законодавство, що встановило для всіх найманих робітників щорічну
оплачувану відпустку та обмежило робочий час.

Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму
Великобританії є досить складною системою, ступінь розвитку якої
залежить від ступеня розвитку економіки країни в цілому.

На сьогодні, на промисловий розвиток країни приходиться понад 60% усіх
прибутків іноземних туристів і 70-75% здійснених у світі поїздок. При

-75% здійснених у світі поїздок. При
цьому на частку країн, що входять у ЄС приходиться близько 40% прибуттів
туристів і валютних надходжень.

В цілому ж аналіз рекреаційно-туристичного комплексу Великобританії
показав, що на сьогодні це одна з найбільш розвинених країн, що
користується попитом у туристів з усього світу.

Список використаних джерел

1. Ващенко Н. Рекреаційні комплекси світу. Опорний конспект.– 2004. –
270 С.

2. Гуляев Б. Всемирная туристическая организация.// HYPERLINK
"http://www.world-tourizm.org" www.world-tourizm.org

3. Гуляев В. Организация туристской деятельности.– М.,1996.– 270 С.

4. Ґудзик К. «Успех и колорит двух континентов» // День. – 2004.–№18, –
С. 10-11.

5. Даринський А. «Туризм у Великобританії» // Краєзнавство, географія,
туризм. – 2002.–№ 13-14.– С. 12-13.

6. «Заметки об Англии» // Иностранная литература. – 1994. – №6

7. Економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник / За
ред. Кузика С. П. – Львів: Світ, 2003.–672 С.

8. Николаев. Н. « Запретный город» Мери Кинг: подземный город в
Эдинбурге» // Вокруг света. – 1998. – № 2.

9. Пузакова Е., Честникова В. Международный туристический бизнес. –
М.,1997.– 400 С.

10. Сенин В. Организация международного туризма.– М.: Финансы и
статистика, 1999.– 220 С.

11. Туризм в 2020 году. // Туризм: практика, проблемы, перспективы.–
1998.– №1.– С 7-8.

12. Туристическое страноведение. Европа и Азия: учебно–практическое
пособие / А. Б Косолапов. – М: КНОРУС, 2005.– 400 С.

13. Фомичев В. Международная торговля.– М.: Мысль, 1998.– 380 С.

14.Юрківський В. Регіональна, економічна і соціальна географія.
Зарубіжні країни, – К.: «Либідь», 2001.– 414 С.

15. http:// HYPERLINK "http://www.scotland.co.uk" www.scotland.co.uk
– офіційний сайт Шотландії

16. http:// HYPERLINK "http://www.wisegrowth.org.uk"
www.wisegrowth.org.uk – туристичний сайт Великобританіі

17. HYPERLINK
"http://www.upweb.ru/relink.php?link=http://www.greatbritainweb.info/"
\t "_site" http://www.greatbritainweb.info – інформаціиний сайт
Великобританії

18. HYPERLINK "http://www.great-britain.ru/"
http://www.great-britain.ru/ - офіційний сайт Великобританії

19. HYPERLINK "http://www.staruk.org.uk" http://www.staruk.org.uk –
національний туристичний сайт Великобританії

Додатки

Додаток 1

Джерело: http:// HYPERLINK "http://www.wisegrowth.org.uk"
www.wisegrowth.org.uk – туристичний сайт Великобританіі

Додаток 2

Джерело: HYPERLINK "http://www.great-britain.ru/"
http://www.great-britain.ru/ - офіційний сайт Великобританії

Додаток 3

Віндзорскій замок

Джерело: http:// HYPERLINK "http://www.wisegrowth.org.uk"
www.wisegrowth.org.uk – туристичний сайт Великобританіі

Додаток 4

Замок Каерфілі

Джерело: http:// HYPERLINK "http://www.wisegrowth.org.uk"
www.wisegrowth.org.uk – туристичний сайт Великобританіі

Додаток 5

Едінбургський замок

Джерело: http:// HYPERLINK "http://www.scotland.co.uk"
www.scotland.co.uk – офіційний сайт Шотландії

Додаток 6

Озеро Лох-Несс

Лох-Несс

Джерело: http:// HYPERLINK "http://www.scotland.co.uk"
www.scotland.co.uk – офіційний сайт Шотландії

PAGE

PAGE 34


© 2013 Alive-inter.net Про сайт Alive-inter.net Зворотній зв`язок Відмова від відповідальності