↑ Вгору

Реферат на тему

Стратегія розвитку нафтогазової промисловості


читати

Переглянути реферат

зберегти

Скачати реферат

друкувати

Друкувати реферат

Реферат на тему:

Стратегія розвитку нафтогазової промисловості

Нафта

Баланс, імпорт, експорт

Потреба України в нафті та продуктах її переробки у 2005 році становила
18 млн.тонн, з яких 4,3 млн.тонн забезпечувались нафтогазодобувними
підприємствами України, а решта імпортувалась з Росії та Казахстану.

Згідно з базовим сценарієм розвитку обсяги власного видобутку нафти з
газовим конденсатом зростатимуть, досягнувши рівня 5,1 млн.тонн/рік до
2010 року та 5,3 млн.тонн/рік у 2015 році. У подальшому обсяги видобутку
нафти з власних родовищ стабілізуються на рівні 5,4 млн.тонн/рік. Усього
за прогнозний період (2006 - 2030 рр.) буде видобуто

133,9 млн.тонн нафти з газовим конденсатом.

Динаміка приросту запасів нафти з газоконденсатом, млн.тонн

Зважаючи на зростання глибини переробки нафти до 85%, планується
збільшити до 2030 року обсяги виробництва основних видів нафтопродуктів,
у тому числі: бензину ? до 11,5 млн.тонн (в 2 рази проти 2005 р.),
дизельного пального ? до 17,2 млн.тонн (в 2,1 разу), реактивного палива
? до 1,5 млн.тонн (в 3,8 разу). Зменшиться виробництво мазуту до

5,7 млн.тонн (на 17,4%).

Обсяги переробки нафти з газовим конденсатом і виробництва основних
видів нафтопродуктів на період до 2030 р., млн.тонн (базовий сценарій)

  2000 2005 2010 2020 2030

Переробка нафти, усього 9 18,3 32 40 45

з неї імпортної 5,8 14,7 23,3 29,1 30,4

Виробництво нафтопродуктів:

Бензин 2,1 4,6 8,0 10,4 11,5

в т.ч для внутрішнього споживання 2,1 4,2 7,8 8,8 9,8

Дизельне паливо 2,7 5,4 10,6 15,0 17,2

в т.ч для внутрішнього споживання 2,7 5,2 7,7 10,8 13,9

Реактивне паливо 0,3 0,5 1,0 1,3 1,5

Мазут 2,8 5,8 7,3 7,3 5,7

в т.ч для внутрішнього споживання 1,2 0,6 2,6 3,8 4,5

Глибина переробки нафти, % 65,7 67,7 75,0 80,0 85,0

Відбір моторних палив, % 53,1 52,3 62,0 65,5 66,0

Імпорт, експорт

Потреба України в нафті на сьогодні становить 28 млн.тонн Власний
видобуток покриває приблизно 15 - 18% потреби в нафті. У поставках нафти
на НПЗ 85 - 90% ? імпорт російської та казахстанської нафти, яка
надходить у суміші як сорт URALS за існуючою системою нафтопроводів
через територію Росії.

Інші сорти нафти (казахстанська та азербайджанська) на НПЗ України не
надходять з огляду на високу, порівняно з сортом URALS, ціну.

Виходячи з перспективного попиту на нафту та прогнозних рівнів видобутку
нафти і газового конденсату в Україні, імпорт нафти у 2010 - 2015 рр.
становитиме 23,3 та

26,7 млн.тонн відповідно, у 2020 р. – 29,1 млн.тонн і у 2030 р. – 30,4
млн.тонн.

До потенційних експортерів нафти в Україну можна віднести традиційні
Росію і Казахстан, а також Азербайджан і Туркменістан.

Нафтоперевальний комплекс у порту Південний та нафтопровід Одеса – Броди
створюють технічні можливості для імпорту нафти, як каспійської, так і з
країн Перської затоки та Північної і Західної Африки.

6.1.2. Характеристика внутрішніх та зовнішніх джерел

Початкові видобувні запаси нафти родовищ України становлять 421,9
млн.тонн, газового конденсату – 138,6 млн.тонн. На 01.01.05 залишкові

ту – 138,6 млн.тонн. На 01.01.05 залишкові
видобувні запаси нафти становлять

116,0 млн.тонн, газового конденсату – 69,8 млн.тонн.

Умови видобутку з родовищ, що на даний час вже введено в розробку,
постійно ускладнюються через низку чинників. Переважна частина родовищ
нафти мають початкові видобувні запаси менше 1 млн.тонн і лише 6 родовищ
(Бугруватівське, Глинсько-Розбишівське, Бориславське, Гнідинцівське,
Долинське, Леляківське) мали початкові запаси понад

20 млн.тонн. Саме ці 6 родовищ забезпечують близько 22% від загального
видобутку нафти і сьогодні.

Проблеми видобутку нафти в Україні пов’язані також з тим, що понад 70%
запасів нафти за критеріями рівня виснаження запасів, обводнення
продукції, в’язкості, колекторських характеристик порід належать до
категорії важковидобувних. Їх віднесено до низькопроникних колекторів,
поклади багатопластові, з високою літологічною неоднорідністю як за
площею, так і за товщиною продуктивних розрізів. Дві третини таких
запасів зосереджено в покладах, що залягають на глибинах понад 2500 м.
Практично всі запаси родовищ Прикарпаття важковидобувні. Розроблення
важковидобувних запасів нафти потребує застосування специфічних,
наукоємних і високовитратних технологій та обладнання.

Планується до 2010 р. збільшити обсяги пошуково-розвідувального буріння
до

185 тис. м на рік, що майже у 6 разів перевищує фактичний обсяг
пошуково-розвідувального буріння на нафту у 2005 р. Розрахунки
показують, що за таких умов протягом прогнозного періоду (2006 – 2030
рр.) можливо приростити розвідані запаси за базовим сценарієм в обсязі

63 млн.т нафти з газовим конденсатом, за амбітним сценарієм – 150 млн.т
нафти з газовим конденсатом.

Протягом усієї перспективи, що розглядається, актуальним може бути
завдання до підвищення коефіцієнта вилучення нафти та інтенсифікації
видобутку вуглеводневої сировини. За рахунок підвищення нафтовіддачі та
інтенсифікації видобутку буде забезпечено до 7% сумарного обсягу
видобутку нафти.

Видобуток нафти з газоконденсатом на території України за оптимістичним
сценарієм становитиме у 2010 р. 5,2 млн.т, 2015 – 5,5 млн.т, 2020 – 5,5
млн.т та в 2030 р. – 5,8 млн.т, а за песимістичним – у 2010 р. – 4,6
млн.т, 2015 р. – 4,7 млн.т, 2020 р. – 4,6 млн.т та в 2030 р. –

4,5 млн.т, за базовим - – у 2010 р. – 5,1 млн.т, 2015 р. – 5,3 млн.т,
2020 р. – 5,3 млн.т та в 2030 р. – 5,4 млн.т.

Передбачається, що видобуток нафти і газу на прогнозний період
здійснюватимуть переважно вітчизняні компанії.

До робіт з геологорозвідки та видобутку природного газу і нафти в
глибоководній частині шельфу Чорного моря залучатимуться іноземні
інвестиції та сучасні технології міжнародних нафтогазових компаній.

Першочергові шляхи розв’язання проблем нафтовидобувної галузі:

припинення шкідливої для розвитку вітчизняної нафтогазовидобувної
промисловості практики призупинення законами України про державний
бюджет положень спеціальних законів, зокрема Кодексу України “Про
надра”, Законів України “Про нафту і газу” та “Про рентні платежі за

ентні платежі за
нафту, природний газ і газовий конденсат”;

спрощення порядку надання земельних ділянок для будівництва нафтових і
газових свердловин і виробничих споруд, пов'язаних з експлуатацією;

завершення делімітації кордонів з Росією та Румунією на Чорному та
Азовському морях;

уточнення програми освоєння шельфів Азовського та Чорного морів;

розроблення законодавчої та нормативної бази щодо стимулювання широкого
впровадження накуоємних та високовитратних технологій інтенсифікації
видобутку та підвищення вуглеводневилучення.

6.1.3. Розвиток нафтопереробної промисловості

Нафта та газовий конденсат постачаються на нафтопереробні заводи, де
виробляється понад 100 найменувань товарних нафтопродуктів: автомобільні
бензини різних марок; дизельне, пічне та котельне пальне (мазут);
нафтобітуми; скраплений газ; оливи і такі продукти як бензол, толуол,
парафін, які використовуються в хімічній та нафтохімічній промисловості.

Переробка нафти і газового конденсату та виробництво нафтопродуктів в
Україні здійснюється на шести нафтопереробних підприємствах: ЗАТ
„Укртатнафта” (м. Кременчук), ТОВ „ЛиНОС” (м. Лисичанськ), ВАТ
„Херсоннафтопереробка” (м. Херсон), ВАТ „Лукойл – Одеський НПЗ”
(м. Одеса), ВАТ „НПК Галичина” (м. Дрогобич), ВАТ „Нафтохімік
Прикарпаття” (м. Надвірна) і Шебелинському газопереробному заводі, що
входить до структури ДК „Укргазвидобування”. Загальна потужність шести
вітчизняних нафтопереробних підприємств з первинної перегонки нафти на
даний час становить понад

51 млн.тонн нафти на рік.

У 2003 та 2004 роках на НПЗ України перероблено рекордно високий
упродовж останніх 11 років обсяг нафти – по 21,2 млн.тонн Збільшення
обсягів переробки нафти і виробництва товарної продукції дозволило майже
повністю забезпечити власною продукцією потреби українського ринку
нафтопродуктів. При цьому значно зросли обсяги їх експорту. Перехід
Україною від імпорту до експорту нафтопродуктів є позитивною зміною її
енергетичного статусу і відповідає стратегії Уряду України щодо
формування експортної політики держави.

 

Переробка нафти на НПЗ України в 1991-2005 рр. (тис. тонн)

У 2005 році в Україні спожито 18,0 млн.тонн нафти, 4,8 млн.тонн бензину,
5,2 млн.тонн дизельного пального та 1,0 млн.тонн мазуту. У 2005 р.
витрати нафти під час видобутку склали 20,7 тис.тонн і зменшились на 3%.

Для забезпечення потреб держави у нафтопродуктах високої якості
необхідною є перебудова підприємств нафтопереробної промисловості
України, спрямована на поглиблення переробки нафти, зниження
енерговитрат на її переробку з одночасним підвищенням
конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Такого прогресу можна
досягнути тільки шляхом докорінної реконструкції діючих і будівництва
нових потужностей нафтопереробних заводів із застосуванням сучасних
технологій і обладнання.

Модернізацію нафтопереробної промисловості варто поділити на два етапи.
На першому етапі (до 2015 р.) необхідно завершити цикл глибокої
переробки нафти переважно шляхом будівництва установок каталітичного

каталітичного
крекінгу, гідрокрекінгу і вісбрекінгу, а також коксування і виробництва
бітуму. При цьому глибина переробки нафти може бути доведена до 73 –
75%. На цьому етапі необхідно модернізувати установки гідроочищення і
каталітичного риформінгу, а також побудувати установки ізомеризації й
алкілування з метою випуску високоякісних моторних палив.

На другому етапі (2015 – 2025 рр.) глибину переробки нафти має бути
доведено

до 85% шляхом будівництва установок деасфальтизації, деметалізації і
коксування гудрону, гідрокрекінгу вакуумного газойлю і деасфальтизатів.
На цьому етапі має бути побудовано нові установки риформінгу,
алкілування й полімеризації, а також нові атмосферно-вакумні трубчатки
замість застарілих.

Після 2025 р. потребуватимуть здебільшого заміни морально і фізично
зношені установки на нові того ж призначення, що забезпечить виробництво
усіх основних видів нафтопродуктів з глибиною переробки нафти не нижче
90%, а на новітніх технологічних лініях – не нижче 95%.

 

Видобуток нафти за межами України

Оскільки запаси нафти в Україні, які зосереджені в крупних родовищах,
значно виснажені (більше 70%), а прогнозні ресурси нафти приурочені до
покладів, що мають складну геологічну будову, незначні запаси, низьку
продуктивність свердловин та залягають на значних глибинах, освоєння
таких запасів нафти пов’язано з використанням спеціального обладнання і
витратних технологій, що зумовлює високу вартість видобутку нафти.

Разом з розвитком власної нафтовидобувної промисловості Україна, маючи
кадровий потенціал відповідного рівня та фінансові можливості, вигідне
територіальне розташування порівняно з країнами, які володіють значними
запасами нафти на транспортно досяжній відстані, повинна проводити
активну роботу щодо освоєння таких запасів на засадах міжнародної
співпраці з укладанням угод про розподіл видобутої продукції.

На підставі підписаних контрактів (а також таких, що знаходяться на
різних стадіях підготовки), базуючись на оцінках ресурсних можливостей
країн, з якими НАК „Нафтогаз України” має наміри співпрацювати,
проведено розрахунки прогнозних обсягів видобутку нафти. Результати
розрахунків показують, що вже з 2010 року можна забезпечити видобуток
нафти за межами України на рівні 3,6 млн.тонн з подальшим нарощуванням
до 9,2 млн.тонн. Це суттєво перевищує обсяги нафтовидобутку (з газовим
конденсатом), які плануються до освоєння власних запасів на той же
період часу.

Видобуток нафти з газоконденсатом за межами України прогнозується за
оптимістичним сценарієм у 2010 р. 3,7 млн.т, 2015 – 4,2 млн.т, 2020 –
5,8 млн.т та в 2030 р. – 9,9 млн.т, за песимістичним – зросте з 3,3
млн.т у 2010 р. до 7,7 млн.т у 2030 році, а за базовим сценарієм - у
2010 р. 3,6 млн.т, 2015 – 4,0 млн.т, 2020 – 5,6 млн.т та в 2030 р. – 9,2
млн.т.

Прогноз видобутку нафти українськими компаніями за межами України

У таблиці подано основні техніко-економічні показники конкретних
проектів, опрацьованих НАК „Нафтогаз України”.

Техніко-економічні показники проектів видобутку нафти

ктів видобутку нафти

НАК „Нафтогаз України” за межами України

Показник Країна

Росія Єгипет Лівія Іран

Ресурс нафти, млн.тонн 20,5 18,1 63 55

Очікуваний видобуток нафти, млн.тонн 18,2 16,6 53,1 54,6

Вартість проекту, млн. USD        

Загальна 834 744 1937 939

Укр. інвестора 834 744 867 39

Грошовий потік, млн. USD 705,6 552,9 1690,1 7044,5

Дисконтований грошовий потік, млн. USD 194,6 186,1 404,6 1432,6

Термін окупності, роки 6 5 7 10

Таким чином, активне освоєння закордонних ресурсів нафти та переробка їх
на НПЗ України з виходом світлих нафтопродуктів не нижче 90%, дозволить
забезпечувати ринок їх споживання, починаючи з 2010 року на рівні 16 і
до 18% у 2030 році. Разом з використанням власних запасів сировини цей
показник становитиме 42 та 36% відповідно.

Важливим фактором забезпечення ефективності робіт з видобутку нафти за
кордоном буде створення на базі НАК "Нафтогаз України" національної
вертикально-інтегрованої нафтової компанії, яка матиме модернізовані і
нові потужності, достатні для переробки обсягів нафти власного видобутку
і видобутку за кордоном.

6.1.4. Характеристика сучасного стану та розвиток нафтотранспортної
системи України

Нафтотранспортна система України, експлуатацію якої здійснює ВАТ
"Укртранснафта", складається з 19 магістральних нафтопроводів (МН)
загальною довжиною 4766,1 км. Річна пропускна спроможність системи для
транзиту нафти з території РФ становить: на вході

114 млн. тонн, на виході – 56,3 млн. тонн. За необхідності система
нафтопроводів спроможна в повному обсязі забезпечити потреби
нафтопереробних підприємств, виходячи з їх максимальної проектної
потужності понад 50 млн. тонн на рік. Роботу нафтопровідної системи
забезпечує 51 нафтоперекачувальна станція, на яких працює 176 насосних
агрегатів загальною потужністю 356,5 тис.кВт. Загальна ємність
резервуарного парку становить 1085 тис.м3.

На нафтоперекачувальних станціях і МНТ "Південний" розміщено 11
резервуарних парків для товарної нафти. Загальна кількість резервуарів
81, номінальна їх ємність становить 1085 тис. куб. м, товарна ємність –
745 тис. куб. м.

Термін експлуатації нафтопроводів складає від 20 до 44 років і 90% з них
відпрацювали свій амортизаційний період. Обладнання нафтотранспортної
системи утримується в надійному стані, хоча є морально застарілим,
потребує заміни або модернізації, додаткових експлуатаційних витрат.

Забезпечення надійності функціонування нафтотранспортної системи на
найближчу перспективу (до 2010 року) потребуватиме фінансових витрат на
суму близько 4 млрд.грн., з них для реалізації першочергових заходів –
2,3 млрд.грн.

Необхідно довести існуючу систему нафтопроводів до стану, який
відповідає міжнародним стандартам, що передбачає впровадження нових
технологій та устаткування: енергоефективних електродвигунів та
частотно-регульованого електроприводу, насосів з високим ККД, сучасного
обладнання резервуарного парку, впровадження сучасних систем автоматики
і телемеханіки, антитурбулентних присадок, ефективних антикорозійних

орозійних
покриттів і систем електрохімічного захисту трубопроводів, ефективних
технологій очищення трубопроводів та резервуарів від підтоварної води і
парафінистих відкладень, систем обліку обсягів та якості нафти, нових
технологій діагностики та ремонту нафтопроводів,
інформаційно-аналітичних систем оптимізації режимів нафтотранспортної
системи.

У 2005 році обсяг транспортування нафти склав 46,6 млн.т, в тому числі

31,3 млн.т ? транзитом, 15,2 млн.т ? на нафтопереробні заводи,
розташовані в Україні,

1,5 млн.т ? нафтопроводом Одеса-Броди. Обсяги транспортування
української нафти нафтопроводами на НПЗ – біля 0,7 млн.тонн.

Суттєвим недоліком в постачанні нафти в Україну є те, що зовнішніми
надходженнями сировини українська нафтопровідна система пов'язана тільки
з російською нафтопровідною системою, що призводить до монопольного
положення Росії у постачанні нафти в Україну та її транзиту. У таких
умовах заходи з диверсифікації джерел надходження нафти мають
розглядатися як ключовий елемент забезпечення національної безпеки
держави і створення умов для стабільної роботи та розвитку економіки
країни.

Географічне розташування України дозволяє задіяти різноманітні джерела
постачання нафти незалежними шляхами з Азербайджану, Казахстану,
Туркменістану, країн Ближнього і Середнього Сходу та ін., при цьому
суттєво посиливши роль держави-транзитера між нафтодобувними регіонами
країн каспійського регіону та важливими ринками збуту в Європі.

Передбачається збільшення завантаженості системи нафтопроводів до 2010
року – до

65 млн.т, до 2015 року – до 70 млн.т на рік, на подальші роки –
збереження обсягів транспортування нафти або поступове їх зменшення.
Збільшення обсягів транспортування нафти планується здійснити за рахунок
поетапної реалізації проекту інтеграції нафтопроводів “Дружба” та
“Адрія” (транспортування нафтопроводами “Дружба” додатково 5 – 15
млн.тонн), а також будівництва нафтопроводу Броди (Україна) – Плоцьк
(Польща) та поетапної реалізації проекту ЄАНТК для забезпечення
транспортування нафти з країн каспійського регіону (Казахстан,
Азербайджан) та країн Перської затоки (Іран, Ірак та інші) до 2010 року
– до

10 млн.т, до 2015 року – 20 млн.т.

Схема нафтотранспортної системи України

Характеристики пропускної спроможності та завантаженості
нафтотранспортної

системи України за 2002 - 2005 роки

№ Найменування нафтопроводів (МН) Проектна продуктивність

млн. т/рік Фактична пропускна здатність млн. т/рік Фактична перекачка за
2002 р., млн. т нетто Фактична перекачка за 2003 р., млн. т нетто
Фактична перекачка за 2004 р., млн. т нетто Фактична перекачка за 2005
р., млн. т нетто Завантаження МН за 2005р. до фактичної пропускної
здатності, %

Вхід нафти з території РФ

1 Самара - Лисичанськ 90,0 62,0 22,4 25,6 27,79 16,45 27

2 Мічурінськ - Кременчук 18,0 18,0 5,6 7,5 6,14 5,34 30

3 Мозир - Броди 34,0 34,0 (1) 18,3 21,5 20,23 23,77 70

  Нафта з території РФ (ЮРАЛС) 142,0 114,0 46,3 54,6 54,16 45,56 40

Вхід української нафти

  Українська нафта 9,3 7,3 1,6 1,2 1,14 1,07 15

а нафта 9,3 7,3 1,6 1,2 1,14 1,07 15

Вихід транзит

  Всього:

(ЮРАЛС) 68,2 56,3 27,4 33,0 31,40 25,28 45

На НПЗ України

  Всього:

(ЮРАЛС) 52,4 58,2 18,9 22,4 21,71 14,53 25

Українська нафта

1 Транзит на експорт (українська нафта) - - 0,0 0,2 0,43 0,36 -

2 Транспортування до НПЗ української нафти - - 1,6 1,0 0,71 0,71 -

3 Разом: - - 1,6 1,2 1,14 1,07 -

МН Одеса - Броди

1 Броди - Одеса 14,5 14,5 0 0 1,05 5,75 40

Після 2010 року існує ризик поступової втрати обсягів транзиту
російської нафти, тому реалізація проекту ЄАНТК є основним стратегічним
напрямком розвитку транзитного потенціалу України.

На подальші роки можливе збільшення до проектної потужності 40 млн.т на
рік обсягів транспортування нафти системою Одеса – Броди. Перехід
нафтопроводу Одеса – Броди на роботу в аверсному режимі дозволить
здійснювати поставки нафти в Україну з інших країн Каспійського регіону,
а також з Іраку, Ірану, країн Північної Африки.

Розширення проекту ЄАНТК передбачається у варіанті
Тенгіз-Броди-Плоцьк-Гданськ-Вільгельмсхафен. Перспектива прив’язки
проектів експорту нафти з Іраку до проекту ЄАНТК розглядається в
контексті домовленостей України і Польщі щодо співробітництва
підприємств нафтогазових комплексів двох країн у зоні польської
відповідальності.

6.1.5. Забруднення навколишнього середовища

За даними державної статистичної звітності (2ТП-повітря) основну частку
викидів (» 95%) стаціонарними джерелами (газоперекачувальні агрегати,
резервуарні парки, котельні тощо) в навколишнє середовище складають
газоподібні та рідкі речовини, а саме: неметанові леткі органічні
сполуки, метан, сполуки азоту, вуглецю, сірки.

Обсяг викидів забруднюючих речовин під час видобутку нафти, газу і
конденсату у

2005 році становив 46,8 тис.тонн. За результатами проведеного аналізу, у
разі невжиття конкретних заходів щодо модернізації та ремонту
обладнання, за незначного зростання обсягів видобутку нафти, газу і
конденсату обсяги викидів щороку зростатимуть на 3 тис.тонн і у

2010 році показник обсягів викидів може зрости до 68 тис.тонн.

Обсяг викидів під час транспортування нафти у 2005 р. склав 1,9
тис.тонн. За оцінками, завдяки комплексу інноваційних заходів збільшення
обсягів транспортування нафти у

2010 - 2030 рр. не призведе до зростання викидів забруднюючих речовин.

6.1.6. Ціни та ціноутворення

Ціни на нафтопродукти, вироблені на вітчизняних нафтопереробних
підприємствах визначаються, головним чином, ціною нафти, яка надходить
на переробку та майже 90% якої імпортного походження. Слід зазначити, що
ціна імпортної російської нафти, що постачалась в 2005 р. на
нафтопереробні заводи, мало відрізняється від її ціни в Європі.

Оптимізації цін на нафту і нафтопродукти має сприяти розвиток
конкуренції на ринку нафти, диверсифікація джерел їх надходження,
застосування гнучких механізмів поповнення ринку світлих нафтопродуктів,
які поєднували у собі раціональне співвідношення відкритості ринку для
імпортерів нафтопродуктів і наявність вітчизняного конкурентоспроможного

ого
виробника. Суттєвим важелем впливу на формування цін на пальне може
стати створення стратегічного резерву пального.

6.1.7. Створення стратегічного запасу нафти та нафтопродуктів

З метою зміцнення енергетичної безпеки, забезпечення економіки країни
енергоносіями, запобігання виникненню кризових ситуацій на ринку
нафтопродуктів необхідно створити стратегічний резерв нафти і
нафтопродуктів. З огляду на перспективу вступу України до Європейського
Союзу формування резерву нафти і нафтопродуктів здійснюватиметься
відповідно до вимог ЄС – в еквіваленті 90 днів споживання. На основі
аналізу структури та ефективності роботи діючих систем формування
резерву нафти та нафтопродуктів країн Євросоюзу необхідно розробити
програму формування стратегічних запасів нафти та нафтопродуктів, що
базується на специфічних потребах України, для забезпечення економіки
держави нафтопродуктами в умовах екстремальних обставин.

Програма передбачатиме реалізацію заходів щодо створення інфраструктури,
правового та фінансового забезпечення, утримання та поповнення такого
резерву. Ґрунтуючись на досвіді країн Євросоюзу, створення резерву нафти
та нафтопродуктів повинно здійснитися  впродовж 8-10 років.

6.2. Природний газ

6.2.1. Структура споживання , імпорт, експорт

У 2005 році споживання газу склало 76,4 млрд. м3 газу, в тому числі
населенням – 18,0 млрд. м3, на виробничо-технологічні потреби
газодобувних та газотранспортних підприємств – 7,5 млрд. м3.

Імпорт, експорт

Відповідно до балансу надходження та розподілу природного газу в Україні
у 2005 році для власного споживання отримано за імпортом 55,9 млрд. м3
(з Російської Федерації та з країн Середньої Азії).

Під час формування стратегії експортної політики НАК “Нафтогаз України”
здійснює переорієнтацію з укладання спотових угод на укладання
довгострокових контрактів на реалізацію вуглеводнів з визначенням ціни
реалізації за формулами, що враховують зміни світових цін на
вуглеводневу сировину.

Перспективними джерелами імпорту газу в Україну можуть бути:
Туркменістан, Казахстан (з використанням системи діючих газопроводів),
Азербайджан, Іран, Ірак, в тому числі з використанням перспективного
газопроводу „Набукко” (розробляється програмою INOGATE під егідою ЄС),
траса якого проходитиме через Туреччину, Болгарію, Румунію, Угорщину.

Маршрут газопроводу „Набукко” та можливі варіанти постачання природного
газу в Україну з використанням болгарської та турецької ділянок
газопроводу

Україна може приєднатись до цієї системи і зацікавлена в реалізації
даного проекту. Серед можливих варіантів постачання природного газу в
Україну з використанням газопроводу „Набукко” варто відзначити такі:

постачання газу зворотним шляхом по вивільненому газопроводу від КС
“Лозинець” (Болгарія) до м.Ізмаїл (Україна);

постачання газу з чорноморських портів Трабзон (Туреччина) або Супса
(Грузія) – до України (Одеса, Феодосія) у компремованому або скрапленому
вигляді. Для цього необхідно збудувати газопроводи–відводи, в першому
випадку – від газопроводу „Набукко” до п.Трабзон, у другому – від

ід газопроводу „Набукко” до п.Трабзон, у другому – від
газопроводу Баку-Тбілісі-Ерзурум до п.Супса;

заміщення російським газом на кордоні Україна – Росія.

Альтернативними шляхами поставок газу в Україну та Європу є маршрути
Іран – Європа та нові маршрути Туркменістан – Європа, які б проходили
через Україну.

На користь вибору саме цих країн свідчить динаміка зміни їх експортного
потенціалу.

Динаміка зміни експортного потенціалу природного газу Ірану та
Туркменістану, млрд. м3

(

*



ш

ъ

ь

*



ъ

ю

$надходження природного газу в Україну потребує більш детального
техніко-економічного обґрунтування, яке має бути виконано в межах
програми диверсифікації постачання природного газу в Україну.

Можливі альтернативи постачання природного газу в Україну слід
розглядати з урахуванням таких об'єктивних чинників:

диверсифікація джерел та шляхів постачання газу в Україну – стратегічний
напрям на перспективу;

на сьогодні постачання природного газу в Україну з альтернативних джерел
дорожче за природний газ, який транспортується через або з території
Росії;

альтернативні джерела та шляхи постачання газу в Україну повинні бути
узгоджені з перспективами постачання газу до країн ЄС, передбаченими
програмою INOGATE;

реалізація альтернативних проектів постачання газу в Україну має
виконуватись у межах створених для цього консорціумів.

Розміри втрат газу при транспортуванні

У газорозподільній мережі мають місце виробничо-технологічні втрати
природного газу,

як нормовані, так і понаднормативні.

У 2004 році ці втрати склали 1,9 млрд. м3 (1,1 млрд. м3 – нормовані
втрати,

0,8 млрд. м3 – понаднормативні) або 2,8% від обсягів використання газу
споживачами України. У 2005 році з урахуванням розвитку газорозподільної
мережі нормовані втрати склали

1,2 млрд. м3.

Втрати природного газу в газотранспортній системі України (балансові
втрати) у

2004 році склали 1,06 млрд. м3, або 0,5% від обсягів надходження газу. У
2005 році вони зменшились на 90 млн.куб.м і склали 0,97 млн.куб.м.

Довідково: під час транспортування природного газу в газотранспортній
системі щороку витрачається (переважно на роботу газоперекачувальних
агрегатів)

5,5 - 5,8 млрд. м3 газу, в газорозподільній мережі – 0,016 млрд. м3.

У зв'язку з розвитком газифікації (збільшення протяжності газопроводів,
зростання кількості газифікованих квартир, об'єктів тощо), старінням
газопроводів і зношеністю обладнання нормовані втрати газу в
газорозподільних мережах дещо підвищаться і до

2030 року складуть близько 2% від обсягів споживання.

Очікується, що втрати природного газу в газотранспортній системі у 2030
році досягнуть рівня 0,3% від обсягів його транспортування.

Основні напрямки зменшення втрат природного газу:

вдосконалення нормативно-правової бази щодо забезпечення надійної роботи
газотранспортної системи та обліку виробничо-технологічних витрат
природного газу;

модернізація та заміна фізично зношених газоперекачувальних агрегатів;

завершення оснащення житлового фонду лічильниками природного газу до

чильниками природного газу до
2015 року;

введення розрахунків за спожитий газ в енергетичних одиницях – ТДж або
ГВт/год.;

будівництво на кордоні з Росією та Білоруссю пунктів вимірювання газу,
що дублюють російські та білоруські;

завершення оснащення газовимірювальних станцій на виході газу з України
та газорозподільних станцій (ГРС) І категорії високоточними дублюючими
приладами обліку природного газу.

6.2.2. Характеристика внутрішніх та зовнішніх джерел

Станом на 01.01.05 залишкові запаси газу становлять 1023,8 млрд. м3.

Умови видобутку з родовищ, що на даний час вже введено в розробку,
постійно ускладнюються через низку чинників. Більше 75% газових
родовищах мають початкові видобувні запаси менше 10 млрд. м3. Лише 4
родовища мали початкові видобувні запаси газу більше 100 млрд. м3
(Яблунiвське, Єфремiвське, Західно-Хрестищенське, Шебелинське). Важливо,
що ці 4 родовища забезпечують більше 25% поточного видобутку природного
газу і сьогодні.

Проблеми видобутку газу в Україні пов’язані також з тим, що більше 15%
запасів газу за критеріями рівня виснаження запасів, колекторських
характеристик порід, належать до категорії важковидобувних. Вони
приурочені до низкопрониклих колекторів, поклади багато-пластові, з
високою літологічною неоднорідністю, як за площею, так і за товщиною
продуктивних розрізів. Практично всі запаси родовищ Прикарпаття
важкодобувні. Вилучення важкодобувних запасів газу потребує застосування
специфічних, наукоємних і високо-витратних технологій та обладнання.

На підставі даних щодо прогнозної динаміки ефективності
геологогеофізичних досліджень та пошуково-розвідувального буріння
виконано попередню оцінку можливих обсягів приросту розвіданих запасів
газу на прогнозний період. При цьому приймалося, що обсяги
пошуково-розвідувального буріння на газ досягнуть рівня, передбаченого
Національною програмою „Нафта і газ України до 2010 року”, ? 415
тис.м/рік, що майже у 2,5 рази перевищує фактичний обсяг
пошуково-розвідувального буріння на газ у 2004 р. Розрахунки показують,
що за таких умов протягом прогнозного періоду (2006 - 2030 рр.) можливо
приростити розвідані запаси в обсязі до 1022,7 млрд. м3 газу за
оптимістичного сценарію розвитку, а за песимістичного – до 670 млрд.м3
газу.

На найближчу та подальшу перспективу рівні видобутку газу будуть
визначати такі складові:

підвищення ефективності видобутоку вуглеводнів з родовищ, що знаходяться
в експлуатації;

прискорена розробка запасів з нових родовищ;

приведення цін на газ для всіх категорій споживачів до економічно
обґрунтованого рівня.

Зважаючи на динаміку видобутку газу з введених в розробку родовищ та
прогнозної зміни розвіданих запасів вуглеводневої сировини, розраховано
обсяги видобутку газу на прогнозний період (внутрішні джерела, базовий
сценарій).

Динаміка видобутку газу в Україні, млрд. м3

За оптимістичним сценарієм прогнозується видобуток природного газу на
території України у 2010 р. в обсязі 23,5 млрд. м3, у 2015 р. – 25,5
млрд. м3, у 2020 р. – 26,6 млрд. м3 та у 2030 р. – 30,1 млрд. м3, а за

млрд. м3 та у 2030 р. – 30,1 млрд. м3, а за
песимістичним – 20,8 млрд. м3 у 2010 р., 23,0 млрд. м3 – у 2015 р., 
24,6 млрд. м3 – у 2020 р. та 26,9 млрд. м3 – у 2030 р.

Передбачається, що видобуток газу на прогнозний період здійснюватимуть
переважно вітчизняні компанії.

До робіт з геологорозвідки та видобутку природного газу в глибоководній
частині  шельфу Чорного моря залучатимуться іноземні інвестиції та
технології міжнародних нафтогазових компаній.

Видобуток природного газу за межами України

Найперспективніші в економічному аспекті ресурси газу, як і нафти,
знаходяться в зоні Близького та Середнього Сходу, Північної та
Центральної Африки. Країни, що знаходяться в цих зонах і володіють
значними запасами вуглеводнів, як правило, мають невисокий рівень
розвитку економіки, яка має сировинну спрямованість і базується
переважно на видобутку корисних копалин. Рівень економічного розвитку
цих країн змушує їх уряди поліпшувати інвестиційний клімат і
впроваджувати програми значного нарощування видобутку нафти і газу,
розвитку відповідної інфраструктури. Українські підприємства, володіючи
високим технічним та кадровим потенціалом, можуть мати конкурентні
переваги за рахунок більш низької собівартості послуг, що надаються, і
робіт. Сприятиме цьому традиційно позитивні взаємовідносини країн цього
регіону з країнами колишнього СРСР, в т. ч. і з Україною. Провідну роль
у просуванні на міжнародні ринки видобутку газу має відігравати

НАК “Нафтогаз України".

У зв’язку з тим, що у подальшому практично весь потенціал збільшення
нафтогазовидобутку буде сконцентровано в таких країнах, як Саудівська
Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Алжир, Кувейт, Лівія, Росія,
Казахстан, Іран та, можливо, Ірак і Ангола, вони розглядаються як
першочергові для отримання ліцензій на розвідку і подальшу розробку
родовищ газу.

Виходячи з техніко-економічних обґрунтувань проектів, підготовлених НАК
„Нафтогаз України”, передбачається, що видобуток природного газу
українськими компаніями за межами України розпочнеться у 2010 р. і буде
зростати, сягнувши у 2030 р. до 11,6 млрд. м3 на рік.

Реалізація проектів з видобутку газу за межами України має відбуватись
таким чином: супроводжуватися за участю українських спеціалізованих
компаній в реалізації проектів модернізації та спорудження нафтогазової
інфраструктури та нафтогазотранспортних систем: постачанням
нафтопромислового обладнання та устаткування; наданням сервісних послуг
у нафтогазовій сфері; обміном досвідом та фахівцями з метою підготовки
кадрів; наданні технічно-інформаційної підтримки. Основним напрямком
цієї діяльності має стати участь українських нафтогазовидобувних
підприємств в освоєнні нафтогазових ресурсів зарубіжних країн на основі
концесійних угод і угод про розподіл продукції.

Прогнозований річний видобуток природного газу українськими компаніями

за межами України, млрд. м3 на рік (базовий сценарій)

За оптимістичним сценарієм прогнозується видобуток природного газу за
межами України у 2010 р. – 2,5 млрд.м3, у 2015 р. – 6,2 млрд.м3, у 2020

у 2015 р. – 6,2 млрд.м3, у 2020
р. – 6,9 млрд.м3, у 2030 р. –

12,2 млрд.м3, а за песимістичним – у 2010 р. – 2 млрд.м3, у 2015 р. –
5,5 млрд.м3, у 2020 р. –

6,4 млрд.м3, у 2030 р. – 10,9 млрд.м3.

Техніко-економічні показники проектів видобутку природного газу

НАК „Нафтогаз України” за межами України

Показник Країна

Казахстан Алжир Лівія

Ресурс газу, млрд. м3 16,1 16,2 18

Ресурс нафти, млн.тонн     63

Очікуваний видобуток газу, млрд. м3 16,1 15,4 14,8

Очікуваний видобуток нафти, млн.тонн     53,1

Загальна вартість проекту, млн. USD 283 350 868

в т.ч. українського інвестора 209 304 868

Грошовий потік, млн. USD 183 357 1690

Дисконтований грошовий потік,

млн. USD 74,5 97,3 404,6

Термін окупності, роки 6 7 7

6.2.3. Характеристика сучасного стану та розвиток газотранспортної
системи

Газотранспортна система України (ГТС) складається з 37,6 тис. км
газопроводів різного призначення та продуктивності, 73 компресорних
станцій із 110 компресорними цехами, де встановлено 703
газоперекачувальні агрегати загальною потужністю 5,4 тис. МВт,

1607 газорозподільних станцій, 13 підземних сховищ газу загальною
місткістю за активним газом понад 32,0 млрд. м3 та об’єкти
інфраструктури.

 

Частка активної місткості ПСГ країн Європи у 2005 р.

На "вході" ГТС спроможна прийняти до 290 млрд. м3, а на “виході”
передати

175 млрд. м3 природного газу, в т.ч. 140 млрд. м3 - до країн Західної та
Центральної Європи.

На сьогодні близько 29% газопроводів відпрацювали свій амортизаційний
термін, майже 60% експлуатуються від 10 до 33 років. Майже третина із
703 ГПА КС виробила свій моторесурс або близька до цього і потребує
реконструкції.

Забезпечення споживачів природним газом здійснюється газовими мережами
тиском до 1,2 МПа, довжина яких становить близько 287 тис. км.
Необхідний режим газопостачання в цих мережах забезпечують близько 51
тис. газорегуляторних пунктів (ГРП).

Система газопостачання природного газу тиском до 1,2 МПа має значний
ступінь зносу і, крім цього, експлуатується в складних умовах інженерної
інфраструктури населених пунктів. Так, 11,6 тис. км розподільчих
газопроводів (або близько 7%) та 4,9 тис. газорегуляторних пунктів (або
близько 14%) вже відпрацювали свій амортизаційний термін.

Зважаючи на терміни експлуатації газопроводів та їх технічний стан, для
підтримання надійного та ефективного функціонування до 2015 року
планується повністю завершити реконструкцію всіх компресорних станцій.
До 2030 року буде завершено модернізацію та техпереоснащення
газотранспортної системи з використанням найбільш сучасних та ефективних
технологій.

На період до 2030 року в реконструкцію газотранспортної системи
необхідно вкласти понад 92,4 млрд.грн. Планується довести завантаженість
ГТС до проектних показників та збільшення її транзитних потужностей на
30 - 35 млрд. м3 газу на рік за рахунок будівництва КС на газопроводі
Торжок-Долина, другої нитки газопроводу Ананьїв-Ізмаїл та газопроводу в
напрямку Ужгорода. Збільшення потужності ПСГ до 7 млрд. м3/рік можливе

 м3/рік можливе
за рахунок реконструкції та техпереоснащення Солохівського,
Пролетарського та Більче-Волинсько-Угерського ПСГ.

Схема газотранспортної системи України

6.2.4. Забруднення навколишнього середовища

Основну частку викидів (» 95%) стаціонарними джерелами (ГПА, резервуарні
парки, котельні тощо) в атмосферне повітря становлять газоподібні та
рідкі речовини, а саме: неметанові леткі органічні сполуки, метан,
сполуки азоту, вуглецю, сірки.

Згідно з проведеним аналізом викидів забруднюючих речовин під час
транспортування газу, встановлено, що їх обсяги на кожний 1 млрд. м3
газу, що транспортується, зростатимуть щороку в середньому на 0,06
тис.тонн. Це може мати місце в разі невжиття конкретних заходів щодо
модернізації, своєчасного ремонту технологічного обладнання та
впровадження сучасних технологій. За обсягів транспортування 228,3
млрд. м3 газу у 2005 році, кількість викидів становить 172,2 тис.тонн.
Із проведених розрахунків за укрупненими показниками встановлено, що у
2010 році кількість викидів за такого ж об’єму транспорту газу може
зрости до

193,2 тис.тонн.

Найбільш поширеними відходами, що утворюються на підприємствах НАК
"Нафтогаз України", є нафтові та бурові шлами, відпрацьовані
пально-мастильні матеріали, побутові та будівельні відходи,
відпрацьовані акумулятори, автомобільні шини та лампи денного
освітлення.

У зв’язку із збільшенням обсягів виробництва (збільшення обсягів
видобутку сировини, збільшення транзиту газу, введення в експлуатацію
нових виробничих об’єктів) можливе значне зростання техногенного
навантаження на навколишнє середовище. Для зменшення цього впливу
необхідно:

здійснення своєчасного ремонту та заміни обладнання;

впровадження сучасних технологій;

переведення автотранспорту на використання альтернативних видів палива;

розроблення та впровадження технологій та обладнання з переробки
відходів;

використання обезводнених нафтогазових свердловин для захоронення
стічних вод та інші.

Щорічні витрати підприємств НАК "Нафтогаз України" на реалізацію заходів
з охорони навколишнього середовища (атмосферного повітря, земель, водних
ресурсів, надр, поводження з відходами) становлять в середньому понад 70
млн.грн.

6.2.5. Ціни та ціноутворення

Відповідно до повноважень, визначених Кабінетом Міністрів України,
граничні рівні цін на природний газ для усіх категорій споживачів
затверджуються Національною комісією регулювання електроенергетики
України.

З 1 січня 2006 року граничні рівні оптових цін на газ для споживачів
України

(з урахуванням тарифів на його транспортування і постачання  та ПДВ)
становлять:

- для підприємств комунальної теплоенергетики -      304,50 грн. за 1000
куб.м;

- для бюджетних організацій та установ                -     288,00 грн.
за 1000 куб.м;

- для населення                                                         
-    185,00 грн. за 1000 куб.м.

Зазначений рівень ціни на природний газ для населення є незмінним з
квітня 1999 року. При цьому основна складова граничного рівня ціни –

ня ціни –
безпосередньо ціна газу як товару у порівнянні з датою затвердження
знизилась на 22,6%.

- для промислових споживачів (без урахування тарифів на його
транспортування, постачання та ПДВ) - 422,1 грн. за 1000 куб.м.

З 20 лютого 2006 р. граничний рівень ціни на газ для промислових
споживачів встановлено НКРЕ на рівні 548,0 грн. за 1000 куб.м (без
урахування тарифів на його транспортування, постачання та ПДВ, що
відповідає їх економічно обґрунтованому рівню.

Для забезпечення прибутковості господарської діяльності НАК “Нафтогаз
України”, необхідної для функціонування підприємств галузі і розвитку
виробництва, на сьогодні економічно важливе значення має приведення у
відповідність цін реалізації природного газу для споживачів України з їх
економічно обґрунтованим рівнем.

Світовий ринок газу лише формується. Визначення рівня ціни на природний
газ в Європі, як і в усьому світі, знаходиться в залежності від зміни
рівня ціни на нафту та нафтопродукти.

6.2.6. Заміщення рідкого моторного палива стиснутим газом

Заміщення рідкого моторного палива стиснутим природним газом (СПГ)
набуває в світовій практиці високих темпів розвитку. Тільки з 2000 р. до
2004 р. кількість автотранспортних засобів, що працюють на СПГ,
збільшилась з 2,2 до 3,6 млн. одиниць і досягла: в Аргентині близько 1,2
млн.; в Бразилії - більше 600 тис.; у Пакистані - біля 500 тис.; в
Італії – понад 400 тис.; у Єгипті – 56 тис.; в США – 130 тис.

Кількість газобалонних автомобілів, од.

Основними соціально-економічними стимулами використання СПГ моторного
пального є:

підвищення рівня енергетичної безпеки країн внаслідок зменшення
залежності від імпорту нафти та нафтопродуктів;

покращання екологічної ситуації довкілля за рахунок зменшення шкідливих
викидів в атмосферу (СО2 на 60%, ароматичних вуглеводнів на 40%);

оптимізація економічних показників експлуатації автотранспорту, оскільки
газ, в середньому, удвічі дешевший еквівалентної кількості рідкого
моторного палива, за коротких (від 0,5 до 1,2 року) термінів окупності
переведення транспортної одиниці на СПГ;

продуктивний розвиток сфери автоперевезень, в тому числі - створення
нових робочих місць.

Кількість автомобільних газонаповнюючих компресорних станцій (АГНКС), що
забезпечують автомобілі СПГ, од.

В Україні на даний час на СПГ працює 55 тис. автомобілів; побудовано 161
АГНКС, з яких 91 належать підприємствам НАК „Нафтогаз України”, а 70 –
іншим відомствам і приватним власникам. У 2005 році стиснутим природним
газом заміщено 400 тис.тонн світлих нафтопродуктів.

Слід зазначити, що в Україні є всі передумови для розвитку цього
напрямку: налагоджено виробництво суцільнометалевих балонів на ВАТ
“Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес”, виробництво АГНКС на
заводах “Сумигазмаш” та ВАТ „Сумське машинобудівне НВО ім. М.Фрунзе”.
Розроблено конструкції паливної апаратури для різних типів двигунів,
створена система сервісного обслуговування автомобілів, що працюють на
СПГ. У структурі ДК "Укртрансгаз" ведено в експлуатацію 2 сервісних

ію 2 сервісних
центри в Носівці та Горлівці, ще 8 планується побудувати найближчим
часом.

Обґрунтування перспектив використання стиснутого газу в автотранспортній
системі України на період до 2030 року базується на таких положеннях.

Обсяги заміщення рідкого моторного палива СПГ на прогнозний період
розраховувались відповідно до показників, передбачених політичною
ініціативою Європейської комісії на підставі  програми „Мета 2020”
Європейської Асоціації транспортних засобів на газовому паливі („Target
2020” the European Natural Gas Vehicle Association ). Згідно з цією
програмою до 2020 року 10% рідкого моторного палива має бути заміщено
природним газом. На цей час в країнах Західної Європи буде налічуватися
219 млн. автомобілів, з яких

23 млн., тобто - 10,5%, передбачається перевести на газ.

Кількість транспортних засобів на ПСГ розраховувалась за
середньостатистичними показниками річного пробігу (~40000 км/рік) та
середнім рівнем витрат палива (~20л/100км) транспортними засобами в
Україні.

Заланована кількість АГНКС розраховувалась за середньостатистичними
показниками країн Європи, Азії та Америки, в яких значна кількість
транспортних засобів переведена на СПГ. При цьому, взято до уваги, що
кількість транспортних засобів, які заправляються на одній АГНКС,
змінюється у діапазоні від 900 – 1000 одиниць за добу (у таких країнах,
як Аргентина, Бразилія, Пакистан) до 50 – 200 в добу (у країнах Західної
Європи та США). В Україні передбачається довести зазначений показник до
150 транспортних одиниць за добу на АГНКС, від існуючого - 410.

Прогноз заміщення рідкого моторного палива стиснутим природним газом

 

Прогноз розвитку системи використання стиснутого газу як моторного
палива

Використання СПГ у якості моторного палива у сільському господарстві

За даними Міністерства аграрної політики кількість справної
сільськогосподарської техніки в Україні на 01.04.2005 р. налічує близько
260 тис. одиниць, з них: 155,9 тис. тракторів; 104,2 тис. вантажних
автомобілів.

Прогноз споживання дизельного пального по Україні в цілому на 2005 р.
визначено

у 6,14 млн.тонн, в тому числі - у сільському господарстві - 1,6 млн.тонн
(проти фактичного споживання в 2004 році 1,3 млн.тонн). За оцінками
Інституту газу НАН України, в термін до 2010 року можливо переобладнати
для роботи за газодизельним циклом 75 тис. од. тракторної техніки.

Реалізація пропозицій щодо збільшення обсягів використання СПГ моторного
палива (без урахування потреб села) може зменшити навантаження на ринок
нафтопродуктів України

у 2010 році на 5,6%, у 2015 році - на 7,8%, у 2030 році - на 14,4%. При
цьому, прогнозуються не великі витрати на модифікацію та переоснащення
технічних засобів, швидка окупність відповідних проектів.

6.2.7. Використання скрапленого газу (пропан-бутану) у якості моторного
палива

В Україні пропан-бутан використовується як моторне паливо у легкових, як
правило, приватних автомобілях, з певними економічними вигодами. У
балансі споживання пропан-бутану ця частка складає 23,2%, а до обсягів

ладає 23,2%, а до обсягів
споживання світлих нафтопродуктів - 0,5%.

Структура споживання скрапленого газу в Україні (2005 рік – 246
тис.тонн)

Обсяги виробництва пропан-бутанової продукції приблизно у рівних частках
розподіляються між підприємствами НАК „Нафтогаз України” та
нафтопереробними заводами. Суттєве збільшення цих обсягів можливе за
рахунок покращення технології переробки газу та глибини переробки нафти.

Структура виробництва пропан-бутану у 2005 році в Україні

У балансі споживання моторного палива частка пропан-бутану у 2030 році
досягне 35%, у кількісному виразі ? 367 тис.тонн, що становить 1,2% до
обсягів споживання світлих нафтопродуктів в Україні.

Прогнозна динаміка виробництва скрапленого газу в Україні, тис.тонн

Отже, реалізація планів використання стиснутого природного газу та
пропан-бутану дозволить в 2030 році замістити до 4,5 млн.тонн світлих
нафтопродуктів або близько 15% від прогнозованих потреб ринку.

Прогнозна динаміка використання природного газу, млрд. м3

6.2.8. Заходи з реалізації заміщення рідкого моторного палива стиснутим
і скрапленим газом

Створити систему адміністративних та економічних важелів для переведення
автомобільного транспорту на газове паливо:

передбачити підвищення вимог до якості моторного палива, особливо щодо
вмісту шкідливих речовин;

посилити контроль за дотриманням екологічних норм автомобільних викидів;


проводити цінову політику на скраплений та стиснутий газ яка має
забезпечувати економічну доцільність переведення транспорту на цей вид
палива;

забезпечити розвиток конкуренції на ринках стиснутого і скрапленого
газу, зняти бар’єри доступу на ці ринки суб’єктів господарювання,
незалежно від підпорядкованості і форм власності.

Розробити регіональні програми переведення транспортних засобів на
стиснений та скраплений природний газ.

У комплексі природоохоронних заходів і програм розвитку великих міст,
опрацювати та прийняти відповідні рішення, а також преференції щодо
заохочення переведення вантажного, комунального та спеціального
автотранспорту на газове пальне:

визначити на національному рівні території чи окремі маршрути (курортні
зони в Криму і Карпатах, території заповідників, центральна частина
Києва, інших великих міст тощо), на яких суттєво обмежити проїзд
автотранспорту на нафтовому паливі;

встановити преференції щодо виділення землі, отримання дозволів на
будівництво і експлуатацію АГНКС та станцій переобладнання і сервісного
обслуговування газобалонних автомобілів;

розробити програми інформаційної підтримки переведення автомобілів на
газобалонне паливо в ЗМІ.

 

Висновки

Україна має розвинуту інфраструктуру нафтогазового комплексу, яка є
надійною базою для забезпечення потреб країни у природному газі та
продуктах нафтопереробки.

На перспективу країна не може забезпечити потреби у газі та нафті за
рахунок власного видобутку, тому близько 20% від обсягу споживання газу
і 40% від обсягу споживання нафти задовольнятиметься за рахунок імпорту.


Існуючі транзитні системи газо- і нафтопроводів та їх подальший розвиток

системи газо- і нафтопроводів та їх подальший розвиток
є важливим фактором надійності і безпеки енергозабезпечення та
євроінтеграції.

Розвиток нафтогазового комплексу та його спроможність забезпечити
потреби населення та промисловості в енергетичних продуктах є можливим
за умови приведення цін і тарифів на енергоресурси до економічно
обґрунтованого рівня.

Потужності діючих газосховищ дають можливість створити стратегічний
резерв природного газу для його використання у надзвичайних ситуаціях.

Гарантування безпеки поставок енергетичних продуктів має досягатися
через диверсифікацію джерел і маршрутів постачання природного газу в
Україну шляхом участі у міжнародних проектах транспортування газу до
Європи з Туркменістану, Азербайджану, Ірану та інших країн.

Стабільність функціонування нафтового комплексу передбачається
забезпечити шляхом реалізації проекту Євро-Азійського нафтотранспортного
коридору та подовженням нафтопроводу Одеса-Броди до Плоцька, розширення
системи, а також створення вертикальноінтегрованої нафтової компанії,
розширенням можливостей нафтопереробних потужностей України та
створенням державного резерву нафтопродуктів.


© 2013 Alive-inter.net Про сайт Alive-inter.net Зворотній зв`язок Відмова від відповідальності