↑ Вгору

Реферат на тему

Основи створення комп’ютерних технологій


читати

Переглянути реферат

зберегти

Скачати реферат

друкувати

Друкувати реферат

На тему:

Основи створення комп’ютерних технологій



ЗМІСТ.

1.Основи створення комп’ютерних технологій

1.1. Характеристика та класифікація технологічних операцій

1.2. Технологічні процеси автоматизованої обробки економіч-

ної інформації

1.3. Типові технологічні операції та їх виконання в інформа-

ційних системах обробки даних



1.Основи створення

комп’ютерних технологій

Під інформаційною (комп’ютерною) технологією розуміють сукупність
засобів і методів збору, реєстрації, обробки і доведення до користувача
інформації в системах організаційного управління.

Усі інформаційні технології мають грунтуватися на однакових принципах.
Найважливішими серед них є такі.

1. Зручність виконання операцій для користувача.

2. Мінімальні витрати ручної праці, пов’язані з обробкою інформації.

3. Можливість перевірки повноти та коректності розрахунків на ЕОМ.

4. Мінімальні витрати часу при потребі поновити інформацію в разі її
втрати (коли навмисне чи ненавмисне пошкоджено або знищено інформацію).

5. Забезпечення захисту інформації від несанкціонованого доступу.

Iнформаційні технології в своєму розвитку пройшли кілька етапів — від
ручної інформаційної технології до комп’ютерної. Сучасні інформаційні
технології організаційно реалізовані у двох варіантах.

1. Централізована обробка інформації.

2. Розподілена обробка інформації.

Для сучасних інформаційних технологій характерне використання АРМ.
Технологія обробки на АРМ має свої особливості і відмінності від
централізованої обробки інформації.

В умовах централізованої обробки є спеціально підготовлені працівники,
до функцій яких належить лише обробка інформації. Кожний такий працівник
не є фахівцем у предметній галузі, але може виконувати штучні додаткові
дії, пов’язані із забезпеченням достовірності даних. За таких умов
технологічні операції виконують у чітко заданій послідовності, починаючи
з прийому інформації і закінчуючи передачею результатних зведень
замовнику.

В умовах розподіленої обробки інформації (найчастіше вона реалізується у
вигляді автоматизованих робочих місць — АРМ) інформацію обробляють
працівники функціональних підрозділів підприємства. Обробка інформації
не є їхнім головним завданням, тому технології притаманні гнучкість,
можливість переривання технологічного процесу після закінчення окремих
дій, зручність для користувача мати змогу виконувати окремі операції. Це
призводить до того, що в умовах АРМ не використовуються деякі традиційні
для централізованої обробки технологічні операції. У технологічному
процесі чітка послідовність операцій звичайно не задається, хоча деякі,
пов’язані між собою операції, можуть виконуватися примусово.

1.1. Характеристика та класифікація

технологічних операцій

Операція — це комплекс дій над інформацією та її носіями, які
виконуються на одному робочому місці.

Виділення окремих дій в одну технологічну операцію умовне. На це можуть
вплинути 4 фактори.

1. Особливості технічних пристроїв та програмних засобів, які
використовуються для обробки інформації.

рмації.

2. Кваліфікація персоналу, який обробляє інформацію.

3. Розподіл обов’язків між працівниками.

4. Переривання процесу обробки інформації на ЕОМ через потребу виконати
додаткові та допоміжні дії.

Наприклад, перенесення даних на магнітну стрічку може виконуватися за
допомогою спеціального пристрою — ЄС-9004. Особливості такого пристрою
дають змогу переглядати набрані на клавіатурі дані на екрані дисплея,
тому можливе виділення операцій переносу та контролю даних на магнітній
стрічці.

Перенесення даних на магнітну стрічку за допомогою пристрою ЄС-9001 не
дає змоги одразу переглядати інформацію, яка набирається, тому
виокремлюються дві операції: перенесення даних на носій інформації і
контроль такого перенесення за допомогою інших пристроїв.

Якщо спостереження за роботою операторів показують, що вони
припускаються багатьох помилок при наборі даних, то в такому разі
перенесення даних і відповідний контроль доручають різним операторам
навіть тоді, коли технічний пристрій дозволяє одночасно виконувати набір
даних і контролювати його. У такій ситуації вирізняють окремі
технологічні операції перенесення даних на машинний носій і контролю
такого перенесення.

Розподіл обов’язків між економістами може вплинути на виділення
технологічних операцій на АРМ. АРМ бухгалтера може виконувати облік
заробітної плати та облік матеріалів. У бухгалтерії такі ділянки обліку
звичайно закріплені за окремими бухгалтерами, тому і на АРМ їх функції
відповідають окремим технологічним операціям. Можуть існувати операції
перенесення даних на жорсткий магнітний диск документів з обліку
заробітної плати і операція з перенесення на гнучкий магнітний диск
документів з обліку матеріалів.

Переривання процесу обробки даних на ЕОМ особливо характерне для АРМ.
Робота на АРМ будується за принципом вибору тієї чи іншої функції
обробки інформації. Кожне переривання процесу обробки для вибору функції
може слугувати основою для виокремлення технологічних операцій.

У ряді випадків переривання обробки може бути пов’язане з установленням
інших машинних носіїв інформації, виконанням тих чи інших дій за
допомогою пакетів програмних засобів, які не є складовою програмного
забезпечення конкретного розрахунку, копіюванням інформації по каналах
зв’язку і т.ін. Ці переривання дають змогу розбити процес обробки
інформації на окремі операції.

Технологічні операції за призначенням поділяються на виконавські та
контрольні. Виконавські операції змінюють значення атрибутів або форму
подання інформації. Контрольні операції звичайно не змінюють значень
атрибутів і форми подання інформації, а лише перевіряють правильність
виконавських операцій. Iноді контрольні операції можуть змінювати форму
подання інформації (звичайно — це друкування інформації на папері), але
лише з метою контролю. Ця нова форма подання інформації ніде більше не
використовується.

За ступенем механізації операції поділяються на ручні, машинно-ручні
(автоматизовані) та автоматичні. Сама назва виду операції пояснює
особливості її виконання. В автоматичних операціях може бути невелика

і її виконання. В автоматичних операціях може бути невелика
кількість ручної праці. Наприклад, автоматична операція обробки
інформації на ЕОМ може містити ручні дії зі встановлення машинних носіїв
інформації, підготовки пристроїв до роботи тощо.

За функціонально-часовими характеристиками операції поділяються на
операції збору та реєстрації інформації, передачі її на обробку,
підготовки машинних носіїв, обробки, видачі результатів, розмноження
результатів.

Кожна технологічна операція може бути віднесена до того чи іншого класу
операцій за кожною з ознак класифікації. Наприклад, операція перенесення
даних на магнітну стрічку — це виконавська операція, операція
машинно-ручна, операція підготовки машинних носіїв.

1.2. Технологічні процеси

автоматизованої обробки економічної інформації

Технологічний процес обробки інформації — це сукупність взаємопов’язаних
операцій, які виконуються над інформацією у певній послідовності.

Технологічні операції у технологічному процесі можуть поєднуватися
по-різному. Це визначає тип технологічного процесу: операційний,
предметний, змішаний.

В операційному технологічному процесі за окремими працівниками
закріплюються одна або кілька споріднених операцій (частіше одна) з
обробки будь-яких видів інформації. Наприклад, за робітником
закріплюється операція перенесення інформації на «вінчестер» ПЕОМ та
операція контролю такого перенесення. Цей робітник вводитиме в ПЕОМ
інформацію з усіх використовуваних документів.

У предметному технологічному процесі за окремими працівниками
закріплюється одна або кілька (частіше кілька) операцій з обробки
інформації одного виду (або з одного документа). Наприклад, за
робітником закріплюються операції щодо вводу в ПЕОМ, контролю вводу,
обробки та видачі результату з обліку видачі матеріалів зі складу.

У разі змішаного типу побудови технологічного процесу частина операцій
виконується за операційним типом, а частина — за предметним. Наприклад,
на АРМ бухгалтера ввід інформації про рух матеріалів на складі виконує
один працівник, про нарахування заробітної плати — другий, а обробку
інформації і видачу результатів по всіх ділянках бухгалтерського обліку
— третій.

Кожний з цих типів організації технологічного процесу має свої недоліки
і свої переваги. Операційний тип дає змогу підвищити продуктивність
праці, а предметний — достовірність даних. Змішаний технологічний процес
має недоліки і переваги обох типів. Які з них будуть переважати,
залежить від обсягів інформації, яка переробляється, кваліфікації
працівників і т.ін.

Операції можуть виконуватися послідовно та паралельно. При послідовному
виконанні кожна наступна операція на почнеться, поки не закінчиться
попередня, при паралельному — кілька з них можуть виконуватись
одночасно.

Звичайно в технологічному процесі вирізняють три етапи: первинний,
підготовчий та основний. На первинному етапі виконується збір,
реєстрація інформації та передача її на обробку. На підготовчому етапі
відбувається перенесення інформації на машинні носії та контроль такого

контроль такого
перенесення. На основному етапі з допомогою ЕОМ обробляється інформація
і видаються результатні зведення. Статистика показує, що коли
трудомісткість всього технологічного процесу взяти за 100 %, то на
первинний етап припадає 50 %, на підготовчий — 35 %, а на основний —
15 %.

Реальні технологічні процеси можуть або не мати окремих етапів
(первинного і підготовчого), або суміщати деякі етапи. Наприклад, за
наявності на складі АРМ одночасно з виписуванням прибуткового ордера
формується машинний носій інформації, тому в технології обробки
інформації за зведеним обліком матеріалів відсутній підготовчий етап —
він суміщається з первинним. При розгляді технології складання
бухгалтерського балансу можна виявити відсутність первинного і
підготовчого етапів технологічного процесу. Це пояснюється тим, що
бухгалтерський баланс складається на підставі результатів обробки
інформації на ЕОМ, які вже записані на машинні носії.

Операції кожного етапу технологічного процесу можуть розглядатися як
окремий технологічний процес. Традиційно розглядають два технологічні
процеси — 1) збору, реєстрації та передачі даних на обробку; 2) обробки
даних. Це пояснюється тим, що здебільшого інформація обробляється не в
місцях її виникнення. Такі технологічні процеси розділені територіально
і в часі.

1.3. Типові технологічні операції та їх виконання

в інформаційних системах обробки даних

Операції збору та реєстрації інформації

Технологічний процес обробки інформації починається з її збору та
реєстрації. Збір інформації — це підрахування, зважування, вимірювання
або інші варіанти визначення обсягів тієї або іншої господарської
операції. Реєстрація — це занесення зібраних відомостей на носій
інформації. Практично завжди збір та реєстрація пов’язані одне з одним.
Немає сенсу збирати інформацію та не реєструвати її.

Збір інформації може виконуватися вручну, автоматизовано або
автоматично. Механізований збір виконується за допомогою вимірювальних
приладів (наприклад, електронні ваги). Автоматичний збір виконується за
допомогою спеціальних приладів, до яких підімкнені різні датчики та
обчислювальна техніка (наприклад, система автоматичних телефонних
станцій дає змогу фіксувати без втручання людини початок і кінець
міжміської розмови).

Реєстрація інформації також може виконуватись у трьох варіантах:
автоматичному, автоматизовану та ручному.

Ручна реєстрація — це виписування первинних паперових документів, а
механізована (машинно-ручна) — це виписування первинного документа за
допомогою технічного пристрою, яке дуже часто доповнюється паралельним
формуванням машинного носія. При автоматичному зборі інформації вона
найчастіше автоматично реєструється. Лише іноді є потреба знати та
записати показники приладів вручну.

Розглянемо приклади збору та реєстрації інформації в різних варіантах.
Якщо на склад надійшов матеріал, то прибутковий ордер можна виписати
вручну або за допомогою засобів обчислювальної техніки (наприклад,
ПЕОМ). Для виписування ордера необхідно обчислити кількість одержаного

ислити кількість одержаного
матеріалу. Якщо матеріал вимірюється в штуках, то його можна просто
передивитися і полічити — це ручний варіант збору інформації.
Виписування після цього прибуткового ордера — це ручний варіант
реєстрації.

Якщо матеріал вимірюється в кілограмах і являє собою рідину, то його
необхідно виміряти у літрах за допомогою або лінійки, або спеціальної
тари, визначити густину рідини за допомогою спеціального приладу і
обчислити її кількість за допомогою калькулятора — це автоматизований
варіант збору інформації. Виписування після цього прибуткового ордера за
допомогою ПЕОМ (наприклад, на АРМ комірника набір інформації на
клавіатурі та друкування її на принтері) — це автоматизований варіант
реєстрації.

Коли на підприємстві існує система, що реєструє прихід і вихід
робітників з роботи (діє спеціальний пристрій, куди кожний робітник,
минаючи прохідну, вставляє свою перепустку), тобто дає змогу обчислити
час перебування кожного з них на роботі, то це — автоматичний варіант
збору інформації. Ще один приклад автоматичної реєстрації інформації —
це реєстрація депутатів парламенту на засіданнях. Кожний депутат має
картку, яка його ідентифікує. Ця картка вставляється в спеціальний
пристрій, який і фіксує наявність депутата на місці. Автоматично
зареєстрована інформація звичайно заноситься на машинний носій самим
реєстручим пристроєм — це автоматичний варіант реєстрації.

Коли виписуються первинні документи, реєстрація інформації може містити
не одну, а кілька операцій. Це пов’язано з необхідністю надати документу
юридичної сили та з існуючим на підприємстві документообігом. Наприклад,
виписування накладної на видачу матеріалів може складатися із таких
операцій.

1. Заповнення заявки в підрозділі підприємства про необхідність
одержання матеріалів.

2. Візування заявки у відділі матеріально-технічного постачання.

3. Виписування накладної в бухгалтерії на підставі заявки.

4. Відмітка у накладній про видачу матеріалу на складі.

У разі машинно-ручного варіанта реєстрації інформації у місці виникнення
інформації має міститися пристрій, який дає змогу зареєструвати
інформацію. Якщо при цьому формується машинний носій, то відразу
потрібно контролювати правильність занесення інформації на нього. Методи
контролю можуть бути ті самі, що застосовуються при підготовці машинних
носіїв. Вони залежать від умов та використовуваних технічних пристроїв.

При реєстрації інформації у первинний документ без формування машинного
носія пізніше необхідно виконати трудомісткі операції підготовки
машинних носіїв. Тому іноді використовують так звані машинно-зчитувані
документи. До цих документів інформація заноситься спеціальним чином і
далі зчитується особливим пристроєм. Складність заповнення таких
документів і необхідність застосування спеціальних пристроїв не дають
змоги широко використовувати їх. Приклад машинно-зчитуваного докумен- та
— індекси на конвертах, бланки перепису населення, спеціальні символи на
упаковці товару.

Операції передачі інформації на обробку

а обробку

Порядок передачі інформації на обробку залежить від типу носія
інформації та наявності технічних пристроїв і якості носіїв інформації,
які передаються.

Якщо інформація реєструється в документах, то передача їх на обробку
виконується кур’єром вручну. Якщо документів багато, то вони обов’язково
за ознаками споріднених господарських операцій комплектуються в пачки.
Пачка документів здебільшого містить не більш як 150 документо-рядків.
Пачки зшиваються або жорстко закріплюються, щоб запобігти втратам
документів. На кожну пачку виписується супровідний ярлик, який містить
дату складання пачки, кількість документів у ній, прізвище складальника
пачки і т.ін. Коли пачки приймаються в місцях обробки інформації, вони
реєструються в спеціальних журналах.

Наприклад, кожний майстер цеху наприкінці зміни подає рапорт про
виробіток у виробничо-диспетчерський відділ цеху. Цей відділ збирає всі
рапорти, комплектує їх у пачку, виписує супровідний ярлик і передає до
обчислювального центру.

Якщо на обробку передаються машинні носії, то вони можуть вкладатись у
спеціальну тару. На носій прикріплюється ярлик з відомостями про те,
звідки і яка інформація передається.

На невеликих підприємствах, де мала кількість підрозділів та персоналу,
ярлики можуть не виписуватись. У такому разі особа, яка передає
інформацію, сама відповідає за її зберігання. У присутності цієї особи
знімається копія з машинного носія або інформація з документа
переноситься на машинний носій. Самі документи або носії повертаються
негайно.

Якщо інформація передається по каналах зв’язку, то особлива увага
приділяється достовірності прийнятої інформації, оскільки перешкоди у
каналах зв’язку можуть змінити символи, які передаються. Для контролю
правильності передачі використовуються різні методи. Серед них слід
назвати такі.

1. Подвійна передача з наступним порівнянням двох варіантів прийнятої
інформації.

2. Передача додаткової контрольної інформації: контрольних підсумків та
розрядів. Підсумки й розряди можуть підраховуватись за окремим символом,
атрибутом, записом.

Спеціальні контрольні розряди можуть бути введені в будь-які коди.
Завдяки цьому вдається перевірити правильність передачі коду.

Операції підготовки машинних носіїв

У місці обробки інформація приймається, реєструється і контролюється.
Якщо будуть виявлені неточності, відсутність підписів, нечіткі записи,
збої при читанні машинного носія, то інформація повертається туди, де
вона формувалася. Якщо з інформацією все гаразд, то починається
підготовка машинних носіїв для обробки.

При автоматичній передачі з прийнятих масивів знімаються страхові копії
на знімні машинні носії, котрі можна використати, якщо пошкоджено
основні масиви.

У разі передачі на обробку машинних носіїв з них знімаються страхові та
робочі копії (робочі — на жорсткий магнітний диск), а самі носії по
змозі повертаються.

При передачі документів інформація з них набирається на клавіатурі для
перенесення на машинний носій. Можливі три варіанти набору й перенесення

енесення
інформації.

1. Кожний атрибут документо-рядка повністю посимвольно набирається на
клавіатурі і без змін заноситься на машинний носій.

2. Серед документів пачки або рядків документа виокремлюються атрибути з
однаковими значеннями для всіх документо-рядків пачки або документа, так
звані загальні атрибути. Вони один раз на пачку або документ посимвольно
набираються на клавіатурі і один раз без змін заносяться на машинний
носій. Решта атрибутів кожного документо-рядка посимвольно набираються
на клавіатурі і в такому самому порядку без змін заносяться на машинний
носій.

ъ

ь

H

Є

Pатрибутів кожного документо-рядка посимвольно набираються на клавіатурі
і в такому самому порядку без змін заносяться на машинний носій після
автоматично перенесених атрибутів.

Приклад атрибутів з однаковими значеннями на пачку: номер складу для
пачки прибуткових матеріальних ордерів з одного складу, рік та місяць
для табелів відпрацьованого часу.

Iнформація на машинний носій може записуватись у кількох форматах.
Найчастіше використовуються два формати: з розподільниками та без
розподільників. Якщо інформація записується у форматі з розподільниками,
то на клавіатурі набираються лише ті символи, які справді входять до
складу атрибутів. У такому разі для відокремлення одного атрибута від
іншого застосовуються спеціальні службові символи, якими обов’язково
закінчується або починається кожний атрибут. Наприклад, один атрибут від
іншого може відокремлюватись комою, рискою і т.ін. У деяких СУБД
структура інформації, яка зберігається, вже містить розподільники між
атрибутами, тому для відокремлення атрибутів достатньо в кінці його
набору на клавіатурі натиснути клавіш «Еnter» і система сама занесе
розподільник на машинний носій.

Якщо інформація записується у форматі без розподільників, то рядок
документа при наборі на клавіатурі являє собою суцільний потік символів.
Для того щоб у цьому потоці розрізняти атрибути, для кожного атрибута
попередньо визначається конкретна максимальна довжина. Атрибут на
машинному носії може займати лише таку кількість символів. У тих
випадках, коли він реально має меншу кількість символів, при наборі
атрибута на клавіатурі необхідно набрати додаткові незначущі нулі чи
порожні символи, які не змінюють значення атрибута.

Нехай, наприклад, потрібно у форматі без розподільників набрати
кількість днів відпустки. Максимально можлива кількість днів може бути з
двох цифр, тому попередньо визначена довжина атрибута буде — 2 символи.
Для окремого робітника відпустка може бути до 9 діб, і тоді необхідно на
клавіатурі набрати 09, щоб атрибут займав певну довжину.

Вибір варіанта набору інформації на клавіатурі і формату розміщення
атрибутів залежить від технічних пристроїв для переносу інформації на
машинний носій, виду машинного носія, мов програмування або СУБД, які
використовуються для обробки інформації, та конкретних програм,
призначених для введення даних.

На сучасних ПЕОМ найчастіше використовується третій варіант введення
атрибутів у формат з розподільниками (розподільником при наборі на

мат з розподільниками (розподільником при наборі на
клавіатурі є натискання клавіші «Еnter», а розподільником при зберіганні
на носії інформації — будь-який символ, визначений програмою).

Для контролю переносу інформації на машинний носій використовується
кілька методів. Серед них такі:

1) метод верифікації;

2) візуальний метод;

3) програмний метод.

У літературі можна зустріти назву ще одного методу — розрахункового, або
так званого методу контролю за контрольними підсумками. Цей метод є
різновидом програмного методу контролю, а виділення його як окремого
методу пояснюється тим, що до недавнього часу цей метод був
найпоширенішим на ЕОМ типу ЄС або СМ, та історією виникнення й
застосування цього методу ще на перфораційній обчислювальній техніці.

Метод верифікації — це метод повторного набору інформації на клавіатурі
та автоматичного порівняння інформації, яка повторно набирається, з
тією, яка вже була набрана раніше, за допомогою технічного пристрою або
спеціальної програми. Наприклад, існує спеціальний пристрій підготовки
даних на магнітній стрічці, який дає змогу апаратно виконувати контроль
методом верифікації.

Після контролю методом верифікації на машинному носії міститься вивірена
інформація. Зміни до масиву на машинному носії вносяться у процесі
контролю.

Візуальний контроль може виконуватись у двох варіантах.

1. Зміст масиву на машинному носії роздруковується на папері за
допомогою ЕОМ або спеціального пристрою, а потім по рядках звіряється
оператором зі змістом первинного документа. Подальше коригування масиву
на машинному носії на підставі виявлених помилок залежить від виду
носія, програм обробки даних та використовуваних технічних пристроїв.

2. За наявності дисплея на пристрої, де готується інформація на
машинному носії, інформація в процесі набору на клавіатурі висвічується
на ньому. Зміст рядка на екрані оператор порівнює зі змістом первинного
документа. У разі відсутності розбіжностей подається команда записати
інформацію на машинний носій (командою може бути натискання конкретного
клавіша або вибір деякого пункту із запропонованого на екрані «меню»
роботи). Коли виявлено помилки, неправильні символи коригуються, і лише
після цього подається команда на запис інформації.

Програмний метод контролю потребує застосування спеціальних програм
контролю даних. Ці програми виконують контрольні дії з інформацією.
Найпоширенішими серед них є такі:

перевірка наявності окремих кодів у довідниках на машинних носіях;

розрахунок і порівняння залежностей між окремими атрибутами або рядками;

перевірка діапазонів зміни атрибутів.

Наприклад, можна програмно перевірити, чи правильний номер місяця.
Діапазон зміни таких номерів — від 1 до 12. Якщо на машинному носії буде
номер місяця 13, то це — помилка. Проте, коли номер місяця буде 10, то
це лише означає, що номер відповідає можливому значенню, а чи правильний
він — невідомо.

Такий метод контролю не придатний для перевірки значення абсолютно всіх
атрибутів, тому він завжди використовується в комбінації з іншими

я в комбінації з іншими
методами контролю.

Розрахунковий метод контролю дає змогу розрахувати і порівняти
залежності між окремими атрибутами або рядками. Здебільшого він потребує
виконання додаткових дій для підготовки інформації до набору її на
клавіатурі. Такі додаткові дії виконуються за допомогою калькулятора:
підраховується підсумок всіх цифрових атрибутів рядка або стовпця
документа. Розрахований підсумок записується як окремий атрибут
документа (звичайно, у кінець рядка або на вільне праве поле документа)
і, як решта атрибутів, переноситься на машинний носій.

Сформований масив контролюється за допомогою спеціальної програми, що
розраховує подібний контрольний підсумок для введеної інформації,
порівнює його з тим підсумком, який був розрахований на калькуляторі і
набраний на клавіатурі як звичайний атрибут. Якщо виявляються
розбіжності в контрольних підсумках, то це означає наявність деякої
помилки. Помилковий рядок друкується на папері. У процесі контролю
можуть друкуватися всі перевірені рядки, тоді помилкові рядки будуть
відмічені спеціальною позначкою або символом.

Після контролю на ЕОМ оператор на підставі роздрукованих повідомлень
відшукує документи, за якими виявлені помилки. Ці документи порівнюються
з роздрукованою інформацією. Рядки, де виявлені помилки, коригуються за
допомогою спеціальних програм, і знову контролюються. Такий циклічний
процес контролю і коригування повторюється, допоки на машинному носії
лишатимуться помилки.

Зауважимо, що не завжди застосування якогось одного методу контролю дає
змогу виправити всі наявні помилки, тому для контролю можна застосувати
підряд кілька методів. Застосовуючи кілька методів по черзі для одного й
того самого масиву, зменшують кількість помилок, що в ньому лишилися.

Операції обробки інформації на ЕОМ

Коли підготовлено машинні носії інформації, починаються обчислення на
ЕОМ. Такі розрахунки виконуються автоматично за допомогою раніше
створених програм. Під час обчислень можливі переривання процесу
обробки, які пов’язані з тим, що потрібно вибрати подальший режим роботи
або прийняти те чи інше управлінське рішення. Процес обробки інформації
на ЕОМ закінчується формуванням носіїв інформації або її відображенням —
на екрані чи папері.

Друкування результатів обробки можна організувати по-різному. Це
залежить від обсягів даних, які друкуються, особливостей
використовуваних друкуючих пристроїв, побудови програмного забезпечення.

Традиційний варіант — це формування і друкування документів у процесі
обробки. Він придатний для невеликих обсягів інформації за наявності
високонадійних друкуючих пристроїв. Дуже часто постає потреба
передрукувати окремі сторінки відомостей через помилки друкуючого
пристрою. Якщо при цьому друкування відбувається разом з обробкою, то
буде витрачено багато часу і паперу для передруковування всього обсягу
відомостей. Наприклад, на великих промислових підприємствах оборотна
відомість за матеріалами може містити кілька сотень сторінок.

За великих обсягів інформації бажано друкування виокремлювати як

ї бажано друкування виокремлювати як
самостійну технологічну операцію, а програмне забезпечення чи файли для
друкування будувати так, або друкування могло розпочатися з довільної
сторінки і закінчитися, коли надруковано довільну кількість сторінок.

У програмах друкування бажано передбачити діалог з оператором для
уточнення параметрів друкування, таких як номер початкової сторінки,
кількість сторінок, які потрібно надрукувати, або номер останньої
сторінки, яка друкується.

Можливі ситуації (за наявності різних ЕОМ), коли обчислення за
алгоритмом виконується на одній ЕОМ, а друкування — на іншій. У такому
разі до технологічного процесу вводять додатково операцію копіювання
підготовлених машинограм з одного носія на інший і операцію передачі
файлів для друкування на інші ЕОМ. Програмне забезпечення для друкування
обов’язково має формувати файли для друку.

Роздруковані результати можуть розмножуватися за допомогою ЕОМ
(повторний друк), або за допомогою ксерокопіювальної техніки.

Після обчислень можуть виконуватись операції копіювання результату на
різні машинні носії (здебільшого знімні). Обов’язково копіюються
нагромаджувальні масиви і масиви перехідних залишків. У випадках
псування інформації на основі таких копій і змісту оперативних масивів
можна відновити втрачені дані. Наприклад, залишки матеріалів на складі
на кінець місяця можна відновити при пошкодженні на основі копії про
залишки матеріалів на початок місяця та масиву (на основі первинних
документів), де відображений рух матеріалів на складі за місяць.

На цьому етапі знімають копії з масивів з оперативними даними. Спосіб
знімання копій залежить від способу підготовки масиву. Якщо масив
готувався на такому носії як, наприклад, магнітна стрічка або дискета
(знімні машинні носії), то з нього знімається копія на жорсткий
магнітний диск. Якщо масив готувався на жорсткому магнітному диску, то з
нього знімається копія на будь-який знімний машинний носій.

Якщо інформація обробляється централізовано, то результати друкування
обов’язково передаються в ті підрозділи організації, де вони
використовуватимуться. Передаватися можуть документи та машинні носії.
Iнформація може передаватися окремими масивами по каналах зв’язку, якщо
ЕОМ поєднані в мережу.

Технологія створення і ведення інформаційних масивів

Усі масиви по стадіях їх створення можна поділити на первинні, робочі та
результатні. Результатні та робочі масиви створюються автоматично у
процесі обробки інформації на ЕОМ. Первинні масиви містять зібрану та
зареєстровану інформацію. Такі масиви можна поділити на оперативні
(умовно-змінні) та нормативно-довідкові (умовно-постійні) — НДI.
Розрізняють їх за стабільністю інформації, яка зберігається. У масивах
НДI інформація, що зберігається, змінюється рідко і в невеликій
кількості. В оперативних масивах інформація змінюється практично
повністю із закінченням чергового планового або облікового періоду або
змінюється в міру виконання нових господарських операцій. Наприклад, НДI
— норми часу на виробництво деталей, оперативна інформація — табель

робництво деталей, оперативна інформація — табель
відпрацьованого часу.

I оперативні масиви, і масиви НДI проходять стадію первинного створення
і стадію ведення. Первинне створення передбачає занесення інформації до
машинних носіїв із документа автоматично, а ведення — внесення змін до
масиву.

Первинне створення оперативних та нормативно-довідкових масивів
виконується однаково. Для створення будь-якого масиву необхідно виконати
такі технологічні операції: зібрати і зареєструвати інформацію, передати
її в місце обробки, перенести інформацію на машинний носій,
проконтролювати перенесення, зняти копію масиву. Для масивів НДI іноді
друкується опис масиву.

Ведення масиву передбачає виконання деяких дій, серед яких можуть бути
такі: додавання нових записів, знищення існуючих записів, зміна значень
окремих атрибутів записів. Такі дії для оперативних масивів і масивів
НДI можуть бути різні. Це зумовлюється призначенням масивів, частотою їх
використання і частотою внесення змін.

Ведення масивів НДI потребує організації операцій збору і реєстрації
змін, які за змістом відмінні від збору та реєстрації інформації при
первинному створенні масиву.

Збір і реєстрація змін може виконуватися в усіх підрозділах, які
використовують інформацію, що зберігається, або лише в одному
підрозділі, який відповідає за внесення змін.

Найчастіше зміни реєструються в спеціальних документах, котрі
називаються «Повідомлення про зміни». Такі документи можуть мати різну
форму для різних масивів або уніфіковану форму з вільною частиною для
запису значень атрибутів.

Повідомлення обов’язково має містити назву масиву, який змінюється, його
ідентифікатор, вид зміни (додавання, знищення, зміна значення), дату
внесення змін.

Якщо вид зміни — додавання, то у повідомленні міститься повний запис,
який додається. Якщо зміна — знищення, то в повідомленні містяться лише
ключі запису, який знищується. Якщо зміна — коригування значення
атрибутів, то в повідомленні містяться ключі запису, що підлягає
коригуванню, і нові значення атрибутів, які змінюються.

Якщо зміни до масиву НДI вносяться на АРМ та інформація, яка
зберігається, використовується лише цим АРМ, то для коригування
спеціальні документи не заповнюються, а зміни вносяться до масивів у
діалозі з користувачем на основі звичайних документів.

В такому разі обов’язково формується і друкується протокол змін.

Зареєстровані зміни переносяться на машинний носій. Таке перенесення
звичайним чином контролюється. Потім зміни за допомогою спеціальних
програм вносяться до основного масиву. Такі програми мають передбачати
перевірку дублювання ключів при додаванні нових записів. З нового
(скоригованого) масиву знімається страхова копія.

З огляду на те, що можливе випадкове пошкодження інформації у процесі
коригування, страхові копії можуть зніматися і з основного масиву, і з
масиву коригування.

Страхові копії зберігаються деякий час, який попередньо не
обумовлюється, а залежить від того терміну, протягом котрого виконуються
три коригування масиву. Такий спосіб зберігання страхових копій масивів

асиву. Такий спосіб зберігання страхових копій масивів
дістав назву «зберігання інформації у поколіннях». Завжди зберігаються
три покоління масиву. У літературі вони відомі як «дід», «батько»,
«син».

У разі зберігання в поколіннях, тільки-но з’являється четверта страхова
копія, перша копія знищується. Отже, у системі завжди зберігаються лише
три копії.

Наявність поколінь страхових копій дає змогу при пошкодженні інформації
поновити її з мінімальними витратами.

Особливості використання оперативних масивів, їхні часті зміни
призводять до того, що для оперативних масивів практично не виконуються
операції змін значень атрибутів і знищення записів при веденні масивів.
Такі зміни вводяться за рахунок додавання до масиву так званих
сторніруючих записів — записів-змін. Відмінності можливі лише на АРМ при
коригуванні планових даних, коли зміни спричинюються додатковою оцінкою
стану виробництва. Наприклад, можна зменшити заплановану до випуску
кількість деталей, якщо їх достатньо на складі готових деталей.

Найхарактерніший вид змін змісту оперативного масиву — додавання записів
— виконується за тією самою схемою, що й первинне створення масиву.
Iнформація, яка додається, реєструється у тих самих документах, тим
самим способом заноситься на машинний носій і контролюється, а потім
дописується до основного масиву. Наприклад, інформація про виконані
роботи обробляється щодобово і нагромаджується в масиві до кінця місяця.

При кожному поповненні оперативного масиву з нього знімається страхова
копія. Щоб уникнути пошкоджень інформації в момент копіювання через
вимкнення електроенергії, для оперативних масивів може зберігатися до
трьох копій масивів, як у разі масивів НДI.

Оперативні масиви звичайно не зберігаються на магнітному диску протягом
тривалого часу, оскільки вони використовуються для отримання різних
зведених показників і в первинному вигляді вдруге майже не
використовуються. Тому для оперативних масивів окрім зазначених
технологічних операцій необхідні й такі операції:

1) створення архівних копій;

2) знищення масиву або його очищення.

Архівні копії звичайно зберігаються протягом не менш як одного року і
використовуються як довідки при проведенні ревізій, а іноді — для
поновлення інформації. Такі копії створюються на знімних машинних
носіях.

Знищення масиву або його очищення від застарілої інформації потрібне для
зменшення кількості записів, що зберігаються, а також збільшення
швидкості роботи з масивами. У противному разі з часом оперативні масиви
стають громіздкими і непридатними для використання.

Література

1. Автоматизированные системы обработки экономической информации:
Учебник/ В.С. Рожнов, О.М. Островский, В.Б. Либерман, Г.Н. Козлова; Под
ред. проф. В.С. Рожнова. — М.: Финансы и статистика, 1989. — 272 с.

2. Глушков В.М. Атоматизированные системы управления сегодня и завтра. —
М.: Мысль, 1976. — 64 с.

3. ГОСТ 6.01.1—87. Единая система классификации и кодирования
технико-экономической информации. Основные положения. — М.: Изд-во
стандартов, 1988. — 13 с.

дартов, 1988. — 13 с.

4. ГОСТ 34.003—90. Информационная технология. Комплекс стандартов на
автоматизированные системы. Термины и определения. — М.: Изд-во
стандартов, 1991. — 23 с.

5. Компьютеризация информационных процессов на промышленных предприятиях
/ В.Ф. Сытник, Х. Срока, Н.В. Еремина и др. — К.: Тэхника; Катовице:
Экономическая академия им. Кароля Адамецкого, 1991. — 215 с.

6. Научные основы организации управления и построения АСУ/ Под ред. В.Л.
Бройдо, В.С. Крылова. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Высш. шк., 1990.
— 192 с.

7. Попель Г., Голустайн Б. Информационная технология — миллионные
прибыли: Пер. с англ./ Науч. ред. и авт. предис. В.В. Симакова. — М.:
Экономика, 1990. — 238 c.

8. Поспелов Г.С. Искусственный интеллект — основа новой информационной
технологии. — М.: Наука, 1988. — 280 с.

9. РД 50—680—88. Методические указания. Автоматизированные системы.
Основные положения. — М.: Изд-во стандартов, 1991. — 7 с.

10. Ситник В.Ф. та ін. Системи підтримки прийняття рішень. — К.:
Техніка, 1995. — 162 с.

11. Сытник В.Ф., Еремина Н.В. Компьютеризация управления производством.
— К.: Знание, 1989. — 20 с.

12. Сытник В.Ф., Еремина Н.В. Многоуровневые интегрированные
автоматизированные системы управления в народном хозяйстве. — К.:
Знание, 1987. — 16 с.

13. Федотов Н.Н., Венчковский Л.Б. Средства информационного обеспечения
автоматизированных систем управления. — М.: Изд-во стандартов, 1991. —
192 с.

14. Хотяшов Э.Н. Проектирование машинной обработки экономической
информации: Учебник. — М.: Финансы и статистика, 1987. — 248 с.

PAGE

PAGE 2


© 2013 Alive-inter.net Про сайт Зворотній зв`язок Відмова від відповідальності