↑ Вгору

Твір з української мови на тему

Мої роздуми про російську поезію






     Мої роздуми про російську поезію

    

     Можна було б привести сотні доказів того, що поезія неможлива, якби не те, що вона існує.

     Ю. Лотман

    

     Найголовніше, що мене дивує у російській поезії, — це те, що вона майже завжди учениця «західної», проте завжди її переростає, як на мій погляд.

     Справді, з уроків літератури ми знаємо, що російська поезія починалася як відтворення польської техніки віршування. Але силабічна система, яка була така хороша для польської мови з її постійним наголосом на передостанньому складі у слові виявилася непридатною для російської з її живим і динамічним акцентом на різних складах навіть одного і того ж слова у різних його формах...

     Поетична реформа Тредіаковського-Ломоносова знову поставила російську поезію на місце учня, навіть уся термінологія була запозичена у давніх греків. Система знову була взята з мови, несхожої на російську, яка не мала наголосу взагалі. І ось маєте: Державін, Жуковський, нарешті Пушкін — кожний із них зробив би славу будь-якій літературі.

     Творчості Блока, Брюсова, Бєлого, Гіппіус передували французькі символісти.

     Чому ж тоді у російській поезії нема присмаку вторинності, відтворення взірців?

     Я дійшов висновку, що російські поети не відтворювачі взірців, а майстри, які з тих взірців беруть тільки органічне, їм притаманне. А далі йдуть своїм шляхом. Цю думку потім прямо висловив Тютчев:

    

     Как сердцу высказать себя?

     Другому как понять тебя?

     Поймет ли он, чем ти живёшь?

     Мысль изреченная есть ложь.

    





© 2013 Alive-inter.net Про сайт Alive-inter.net Зворотній зв`язок Відмова від відповідальності