↑ Вгору

Твір з української мови на тему

Від матері - слава, і пісня, і хліб






Від матері - слава, і пісня, і хліб

   Нічого кращого не знаю,

   Як тая мати молодая...

   / Т. Шевченко /

Усе в житті людини починається з молока матері. Це вона, "святая сила всіх святих, пренепорочная, благая" народила Спасителя. Це вона, ненька, Мадонна, Берегиня, зігріває наше життя, захищає наше щастя.

Народжується дитина - мати схиляється над колискою і співає. Про що? Як не дивно, від цього теж багато залежить. Перші уроки дитина бере не в школі - мати допомагає зробити їй перші кроки й по підлозі, й взагалі в житті. Від неї малятко дізнається, що добре, що погано. Кажуть, що характер людини формується до п'яти років, а потім, протягом життя, лише трохи коригується. Тож чи не з материної пісні починається особистісь людини?

Матері народжують і виховують героїв і геніїв, воїнів і поетів. І в дорослих дітях оживає душа матері, материна колискова, вдячність за її безсонні ночі і самозреченість.

   Мамо, голубко, зарані в могилі

   Праця й недуга зложили тебе.

   Пісня ж твоя в невмираючій силі

   В мойому серці ясніє, живе, -

пише І. Франко у вірші "Пісня і праця", а далі робить висновок:

   Пісня і праця - великі дві сили,

   Їм я до скону бажаю служить.

Відома трагічна легенда про сина, що на вимогу коханки вбив власну матір, а її серце поніс дівчині. та коли він спіткнувся й упав, материне серце, стікаючи останніми краплинками крові, спитало: "Ти не забився, синку?" Тільки мати здатна на таке.

Ніжною любов'ю до неньки, що "ночей не доспала", сповнені вірші А. Малишка - всі, мабуть, чули й знають його "Пісню про рушник".

Прекрасний образ матері-трудівниці створює Б. Олійник:

   Мати сіяла сон

   Під моїм під вікном,

   А вродив соняшник.

   І тепер: хоч буран, хоч бур'ян чи туман

   А мені сонячно...

    ("Мати сіяла сон")

Жодні дорогі наїдки і напої не зрівняються зі шматком хоч би черствого хліба з материних рук. І хліб для душі - велику любов - дарує нам з дитинства мати.

   Мати наша - сива горлиця,

   Все до її серденька горнеться:

   Золота бджола - намистиною,

   Небо - празниковою хустиною...

   А земля - пшеницею ярою,

   А літа - замисленим явором...

   Крашанкою - сонце в миснику,

   А вона - до них всіх - піснею.

    (Б. Олійник, "Мати наша - сива горлиця")

У горі та в радості ми подумки звертаємося до неї. Перше слово дитини - "мамо". Наша слава - це її слава. Продовженням роду, теплом домашнього вогнища - усім завдячуємо ми їй. Не можна про це забувати:

   Бо, хто матір забуває,

   Того Бог карає,

   Того діти цураються,

   В хату не пускають.

    (Т. Г. Шевченко, "І мертвим, і живим...")

І перед нами, юними, сьогодні постає дуже важливе питання - як треба прожити життя, щоб нами могли пишатися наші матері. Чим віддячимо їм за пісню й працю, за хліб, за безсонні ночі і нашу долю, вишиту "червоними і чорними нитками" на рушнику чи то на сорочці?

   Можна вибрать друга

   і по духу брата,

   Та не можна рідну

   матір вибирати.

    (В. Симоненко, "Лебеді материнства")

Недаремно ми найдорожче - Батьківщину - називаємо матір'ю. Вона в нас одна, як одна мати в кожної людини.



© 2013 Alive-inter.net Про сайт Alive-inter.net Зворотній зв`язок Відмова від відповідальності