↑ Вгору

Твір з української мови на тему

Традиції; символи українського народу






      Традиції і символи українського народу

                        Сьогоднішнє і давнє - без вузла,

                        І час наспів цей вузол зав 'язати,

                        Аби полуда з пращура сповзла

                        І вийшов родовід з курної хати.

                        Лідія Шевело

      Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. У народі існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Максим Рильський любив повторювати: "Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього". Кожен народ, кожна нація тримається на прадідівських традиціях, звичаях, символах, віруваннях. І тільки вивчаючи і знаючи ці традиції, ми зможемо передавати культурну спадщину свого народу, набуту віками, нащадкам. І таким чином підтримувати козацький рід, якому, як відомо, "немає переводу".

      Український народ має безліч прекрасних і цікавих традицій та звичаїв. Я б, у свою чергу, хотіла звернути увагу на традиційні і водночас своєрідні й незвичайні уявлення українців про рослинний світ.

      Ви, напевно, знаєте, що майже кожен народ має свої рослини-символи. Мають їх і українці. Наприклад, барвінок - вічнозелена трав'яниста рослина, листя якої зберігає зелений колір навіть під снігом, - це символ молодості, кохання та шлюбу. Вінком, сплетеним з барвінку, прикрашали голову молодої на весіллі.

      Васильки - символ святості, чистоти, приязні. Ними прикрашали ікони, хрести у церквах. Васильки мають цілющі властивості. Цікаво, що їх використовують як засіб від запою і перепою.

      Верба завше символізувала дівчину. Розлоге, похилене вербове гілля найчастіше асоціювалось зі смутком, жалем:

                        Висока верба, висока верба

                        Широкий лист пускає

                        Велика любов, тяжка розлука

                        Серденько крає.

      Вербою, освяченою у Вербну неділю, вдаряли дітей, приказуючи: "Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля". Вважалось, що там, де вербиця, там здорова водиця. До речі, у нас на Харківщині існував звичай запалювати гілочку верби і обкурювати нею хворих на лихоманку.

      Горох був символом сліз. Кажуть: сльози, як горох, котяться. З ним пов'язують нещастя, біду. Молоді жінки не мали його їсти натще, аби не було гірким подружнє життя.

      Дуб - символ молодого козака.

                        - Чом дуб не зелений?

                        - Лист хмара прибила.

                        Козак невеселий -

                        Лихая година.

      У весільних приповідках та побажаннях дуб виступає символом подружнього життя:

                        Дарую два дубочки,

                        Щоб жили в парі,

                        як голубочки.

      Це також символ міцного здоров'я і довголіття молодих:

                        Дарую дуби, що в діброві,

                        будьте дужі та здорові.

      Коли народжувався син, батьки висаджували два жолуді, донька - калинове зерня.

      Осика вважалася нечистим, заклятим деревом, оскільки на ній, за християнською легендою, повісився Іуда. Водночас вона використовувалась як оберіг від відьом, упирів (осикові кілки). Вважалося, шо для припинення засухи в могилу самогубця треба вкопати кілок із осики і полити його водою.

      А тому, хто зірве квітку папороті, відкривались всі таємниці світу. Папороть вважалась улюбленим зіллям відьом. На Гуцульщині існував звичай бити папороть, щоб не сіялась в полі і не шкодила травам, її били палицею навхрест, потім це місце святили.

      Жовтий цвіт рути віщував нещасливе кохання:

                        Зеленая рутонька, жовтий цвіт,

                        Чому тебе, Іване, так довго ніт?

      Добре відомі були цілющі властивості рути.

      Часник відігравав важливу роль як оберіг від злих сил, а також у практиці народної медицини. Свяченим часником змащували над очима, щоб мати здорові очі, використовували як протидію укусові гадюки.

      Отож, ми бачимо, народні вірування можуть бути не тільки цікавими, а й корисними.

      У народних повір'ях про рослини відчувається своєрідність української душі. Наші предки не бездумно наділяли предмети магічними властивостями, а прагнули пояснити і упорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи.

      Отож, не біймося звертатися до традицій, Це зовсім не означає, що треба нехтувати сьогоденням. Але тільки осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї культури та історії, можна й чіткіше зрозуміти сьогодення й уявити майбутнє.







© 2013 Alive-inter.net Про сайт Alive-inter.net Зворотній зв`язок Відмова від відповідальності